Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 279/47/16-ц
провадження № 61-552св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2017 року у складі судді Коренюка В. П. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2016 року звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним кредитний договір від 04 червня 2008 року
№ 0008/08/201-ZNv.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 04 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), кредитний договір
№ 0008/08/201-ZNv, за умовами якого отримала кредитні кошти в сумі 55 000, 00 дол. США з процентною ставкою за користування грошовими коштами у розмірі 13, 5 % річних та строком повернення кредиту до 03 червня 2018 року. Вважає, що умови кредитного договору не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема статтям 11, 19 цього Закону, та постанові Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту», оскільки позивач не була повідомлена в письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням процентної ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика тощо), пов'язаних з отриманням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. За відсутності цієї інформації ОСОБА_1 не мала можливості визначити, наскільки справедливими є умови кредиту та чи бажає вона брати кредит у цьому банку. З підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, просила визнати кредитний договір недійсним у зв'язку з тим, що під час укладення оспорюваного кредитного договору банк застосував нечесну підприємницьку практику.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що посилання представника позивача на те, що оспорюваний нею кредитний договір вчинено під впливом помилки не заслуговують на увагу, оскільки позивач на власний розсуд погодилася на запропоновану вартість споживчого кредиту в сумі 55 000, 00 дол. США та суму щомісячного платежу, а також розмір процентної ставки і строк повернення отриманого кредиту, вважаючи їх прийнятними для себе. При цьому ОСОБА_1 була вільною у виборі фінансових установ для отримання кредиту та у виборі форми кредитування (у національній чи іншій валюті), а її особистий підпис у договорі та визнання обставин отримання кредитних коштів на споживчі цілі свідчать про вільне волевиявлення учасників правочину під час його укладення. Тому суд визнав, що кредитний договір від 04 червня 2008 року № 0008/08/201-ZNv про отримання споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного правочину та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, а тому правові підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину відсутні. Судом не встановлено, що відповідачем порушено права ОСОБА_1 як споживача фінансової послуги згідно з Законом України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши відсутність підстав вважати, що під час укладення оспорюваного договору банк ввів позивача в оману лише на тій підставі, що відсутній її підпис на Умовах кредитування фізичних осіб в АКБ «Форум», оскільки банк надав у інший спосіб інформацію про орієнтовну сукупну вартість та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту в чіткій, зрозумілій та недвозначній для позивача формі. Надана інформація була достатньою для здійснення позивачем свідомого вибору, чим виключається відносно останньої здійснення банком нечесної підприємницької практики у розумінні статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак й визнання на цій підставі угоди недійсною.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервисы для юристов