Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
м. Київ
справа № 148/1417/17-ц
провадження № 61-39773св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тульчинська державна нотаріальна контора, Сектор з питань державної реєстрації Тульчинської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2018 року у складі колегії суддів: Копанчук С. Г., Оніщук В. В., Медведецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тульчинської державної нотаріальної контори, Сектору з питань державної реєстрації Тульчинської районної державної адміністрації про визнання договору дарування удаваним, внесення змін в реєстр права власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 05 серпня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір про відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . При зверненні до суду із позовом про визнання будинку спільною власністю подружжя, його розділ, та розділ спільного майна подружжя їй стало відомо, що в дійсності при відчуженні житлового будинку укладений не договір купівлі-продажу, а договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок. Факт укладення саме договору купівлі продажу, а не договору дарування визнано ОСОБА_2 у Тульчинському районному суді при розгляді цивільної справи за її позовом до ОСОБА_3 , де ОСОБА_2 допитувався як свідок. Вважає договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 удаваним правочином, так як в дійсності між ними досягнуті домовленості про укладення саме договору купівлі-продажу. За житловий будинок продавцю сплачені грошові кошти, жодної безоплатної передачі житлового будинку не було.
Враховуючи викладене позивач просила поновити строк для звернення до суду, визнати договір дарування житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Тульчинською державною нотаріальною конторою 05 серпня 2003 року за реєстром № 2489 удаваним правочином, визнавши укладений договір договором купівлі-продажу, внести зміни у Єдиний державний реєстр прав власності на нерухоме майно в частині назви укладеного правочину, змінивши його на договір купівлі-продажу.
Рішенням Тульчинського районного суду від 15 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду. Позов задоволено. Визнано договір дарування житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Тульчинською державною нотаріальною конторою 05 серпня 2003 року за реєстровим № 2489 удаваним правочином. Визнано договір укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Тульчинською державною нотаріальною конторою 05 серпня 2003 року за реєстровим № 2489 - договором купівлі-продажу. Внесено зміни у Єдиний державний реєстр прав власності на нерухоме майно в частині назви укладеного правочину, змінивши на договір купівлі-продажу. Судові витрати залишено за сторонами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що майнові права позивача, як особи, яка проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю без укладення шлюбу, порушені та підлягають захисту, а спірний договір дарування є удаваним правочином, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для приховування договору купівлі-продажу житлового будинку. При цьому під час укладання 05 серпня 2003 року договору дарування у ОСОБА_2 було відсутнє волевиявлення на безоплатну передачу спірного житлового будинку у власність ОСОБА_3 , передача майна здійснена за умови оплати її вартості, що суперечить положенням статті 243 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) щодо суті договору дарування, як безоплатного.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Сервисы для юристов