Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 461/5476/17-ц
провадження № 61-1477св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року у складі судді Волоско І. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: Управління комунальної власності Львівської міської ради, спільне Українсько-Польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр Дніпро»,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Львівська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та повернення безпідставно набутого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Частина будинку площею 108, 9 кв. м з 19 липня 2000 року передана Львівською міською радою в оренду спільному Українсько-Польському підприємству товариству з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр Дніпро» (далі - СУПП ТОВ «Кінотеатр Дніпро»). 07 квітня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу квартири відповідач зареєстрував право власності як на жилу квартиру, так і на спірне нежитлове приміщення загальною площею 108, 9 кв. м. Відповідачем грубо порушені норми діючого законодавства, які регулюють право власності територіальної громади. Позивач просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 108,9 кв. м, зобов`язавши відповідача повернути це приміщення позивачу та скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на вказаний об`єкт нерухомості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 108, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язано ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення загальною площею 108, 9 кв.м Львівській міській раді. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 108, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 901153646101.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що єдиним належним власником нежитлового приміщення площею 108,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 222 від 14 квітня 1987 року та державною реєстрацією права комунальної власності від 11 жовтня 2004 року. Суд не приймає у якості належного доказу про право власності позивача на спірне приміщення висновок експертного дослідження спеціаліста № 30/06-17 від 14 липня 2017 року про те, що підвальне приміщення багатоповерхового будинку можуть бути допоміжними приміщеннями квартири АДРЕСА_2 , оскільки такий висновок не є правовстановлюючим документом. В той же час, вказаний як підстава державної реєстрації права власності відповідний договір підтверджує право власності відповідача виключно на жилу квартиру АДРЕСА_3 . Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно обов`язкового додатку Б до Державних будівельних норм «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005» закріплені поняття «підсобні приміщення квартири» та «підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку». Останнє передбачає, що до них належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо). Заперечуючи проти позову, відповідач допустив підміну понять, що не може бути враховано судом. «Підсобні приміщення квартири» - це приміщення, призначені для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня, комора), а також передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо. Статус підсобних приміщень квартири встановлюється як під час будівництва будинку, так і в подальшому за умови технічного та правового оформлення відповідних змін. Факт знаходження в підвальному приміщенні будинку систем водопостачання, енергопостачання та іншого не може свідчити про наявність права власності на об`єкт нерухомості. Також підписаний 31 липня 2017 року між відповідачем та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради охоронний договір культурної спадщини із зазначенням ОСОБА_1 власником підвалу не є правочином та не породжує право власності на підвальне приміщення за відповідачем. Інших належних та допустимих доказів про право власності відповідача на спірний підвал суду не надано.Аналізуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку про безпідставність внесення вказаного реєстраційного запису № 901153646101 про право власності ОСОБА_1 , оскільки право власності належить територіальній громаді міста Львова та об`єктом нерухомого майна вказане нежитлове приміщення, а підставою виникнення права - договір купівлі-продажу жилої квартири.
Сервисы для юристов