Постанова
Іменем України
7 березня 2018 року
м. Київ
справа № 292/126/15-ц
провадження № 61-8912 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
представник позивача - ОСОБА_4;
відповідач - ОСОБА_5;
представник відповідача - ОСОБА_6;
третя особа - Червоноармійська державна нотаріальна контора;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області у складі судді Кулика П. О. від 5 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Павицької Т. М., Талько О. Б., від 29 листопада 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства.
Позовна заява мотивована тим, що його мати - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, при житті перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Від цих шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 народився він. Вказував, що при житті ОСОБА_8 ставився до нього як до рідного сина, у дитинстві матеріально допомагав, у подальшому таку допомогу надавав йому він. Факт того, що померлий ОСОБА_8 є його батьком підтверджується витягами з медичних карток, згідно яких у нього з покійним батьком група крові та резус-приналежність є ідентичними. Зазначав, що після смерті ОСОБА_8 залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1. Незважаючи на те, що він є спадкоємцем першої черги після смерті батька і ним подана заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини, отримати свідоцтва про спадщину не може, оскільки в свідоцтві про народження в графі «батько» не вказано прізвище ОСОБА_8. При цьому відповідачка, яка є дочкою померлого ОСОБА_8, не визнає факту батьківства і заперечує проти його права на спадкування.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_3 просив суд встановити факт батьківства, вказавши, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його батьком.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 5 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів, які з достовірністю підтверджували, що до його народження померлий ОСОБА_8 спільно проживав і вів спільне господарство з матір'ю позивача, його спільно виховували та утримували й визнавав своє батьківство.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 5 квітня 2016 року залишено без змін.
Сервисы для юристов