Ухвала КЦС ВП від 18.12.2018 року у справі №710/1246/17

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 710/1246/17

провадження №61-48157св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

третя особа - Шполянська державна нотаріальна контора,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Побережної Н.П., та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І., Фетисової Т.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Шполянська державна нотаріальна контора про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно проживала разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкове майно складається з земельної частки (паю) площею 1,88 га та житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті спадкоємцем за законом першої черги являється позивач.

На день смерті спадкодавця позивач, як рідний син, постійно проживав із нею, і відповідно до ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, так як протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї.

Отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не може, так як його мати померла на території Російської Федерації, куди вона виїжджала в гості, і свідоцтво про її смерть отримала рідна сестра матері, ОСОБА_2 , що є спадкоємцем другої черги та відмовляється передати це свідоцтво позивачеві, як спадкоємцю першої черги.

Із вказаних підстав, Шполянська державна нотаріальна контора не приймає заяву позивача про відкриття спадкової справи.

В жовтні 2017 року позивачеві стало відомо про те, що ОСОБА_2 , діючи умисно з метою заволодіння спадковим майном, ввела нотаріуса Шполянської державної нотаріальної контори в оману і ще 12 серпня 2010 року було заведено за її заявою спадкову справу, а 29 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину, чим грубо порушила права позивача, як спадкоємця першої черги. Тому позивач вважає, що таке свідоцтво має бути визнано недійсним та скасованим.

Позивач просив суд скасувати свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 та визнати за ним як за спадкоємцем першої черги право власності на спадкове майно - земельну ділянку (пай) площею 1,88 га, розташовану в адміністративних межах Лебединської сільської ради та житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належав матері позивача ОСОБА_4 .