Постанова
Іменем України
04 червня 2020 року
м. Київ
справа № 320/6064/18-ц
провадження № 61-1597св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2018 року у складі судді Степаненко Ю. А. постанову Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про визнання дійсним договору дарування земельної ділянки.
Позов мотивувала тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батькам належала земельна ділянка площею 600,14 кв. м. 10 листопада 2006 року ОСОБА_3 придбала у його батька ОСОБА_2 лише жилий будинок за договором купівлі-продажу. 20 листопада 2012 року при вирішенні права власності на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу будинку, тобто з 10 листопада 2006 року, шляхом визнання недійсним договору дарування, суд застосував закон, який не підлягав застосуванню - статтю 377 ЦК України до періоду 2006 року, коли зміст статті 120 ЗК України не був приведений у відповідність до статті 377 ЦК України. Отже, за наведених обставин суд безпідставно позбавив ОСОБА_2 його права власності на земельну ділянку та безпідставно наділив правом власності земельною ділянкою ОСОБА_3 , яка ніяких визначених законодавством дій для набуття такого права не вчинила. При цьому вона прийняла спірну земельну ділянку в дар від батька за договором від 25 жовтня 2007 року, а тому просила визнати цей договір дарування дійсним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, справа непідсудна судам загальної юрисдикції, оскільки між позивачем та Мелітопольським міськрайонним судом правовідносини не виникли.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову до суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.За таких обставин, розгляд судом позовних вимог, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом конкретної справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Твердження позивача про те, що відмова у відкритті провадження за пред`явленим позовом порушує права останньої на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, не ґрунтується на вимогах закону. Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.
Сервисы для юристов