Постанова
іменем України
14 травня 2019 року
м. Київ
справа № 266/1510/17
провадження № 51-7082км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника Тимовського В.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016051290000127, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомПриморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, та виправдано.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з його мотивувальної частини вказівку про те, що суд дійшов висновку про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК. В решті вирок залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він з 11 лютого 2016 року по 12 травня 2016 року, перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ «СРЗ» та будучи службовою особою, достовірно знаючи про наявність постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року по справі № 805/31/16-а, якою адміністративний позов Головного управління Держпраці у Донецькій області задоволено, застосовано до ТОВ «СРЗ» заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення ведення та виконання робіт, зазначених у цьому рішенні, у зв`язку з загрозою життю та з метою недопущення спричинення шкоди життю людей, що набрало законної сили, і виконавчого листа від 11 лютого 2016 року, діючи умисно в інтересах ТОВ «СРЗ», зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи його всупереч інтересам служби, з метою невиконання вказаного рішення суду, в порушення положень ст. ст. 68, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 14 КАСУ, п. п. 11.2, 11.5 Статуту ТОВ «СРЗ» зі змінами, п. п. 1.3, 2.2.11 Контракту, будучи зобов`язаним і маючи реальну можливість виконати судове рішення, не вжив передбачених законом і рішенням суду заходів, необхідних для його виконання та не зупинив ведення та виконання робіт, указаних у постанові Донецького окружного адміністративного суду
від 11 лютого 2016 року по справі № 805/31/16-а, чим умисно не виконав це судове рішення, що набрало законної сили.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 382 КК як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою.
Під час судового розгляду суд першої інстанції, з урахуванням внесених у вирок змін судом апеляційної інстанції, виправдав ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК. При цьому суд зазначив, що зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій (далі - прокурор), вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, за наявності належних та допустимих доказів у провадженні, що підтверджували винуватість ОСОБА_1 в умисному невиконанні судового рішення, вчиненого службовою особою, суд безпідставно не застосував ч. 2 ст. 382 КК як закон, що підлягав застосуванню. Вважає, що всупереч вимогам ст. ст. 94, 370, 374 КПК апеляційний суд належно не перевірив правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, не надав обґрунтованої оцінки дослідженим доказам, визнавши ряд доказів недопустимими, не навів мотиви, з яких відкинув докази обвинувачення, та не зазначив у рішенні достатніх підстав для його ухвалення.
Сервисы для юристов