Ухвала КГС ВП від 12.03.2020 року у справі №910/2549/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2549/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019

у справі № 910/2549/18

за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

про стягнення 299 841,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах Міністерства оборони України з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про стягнення з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" 4 941 432,66 грн. неустойки у зв`язку з простроченням виконання ремонту 72 одиниць військової техніки за державним оборонним замовленням № 342/3/5/16/101 від 30.12.2016.

У липні 2019 року прокурор звернувся до суду з заявою про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені до 283 018,18 грн., штрафу до 16 823,40 грн., посилаючись на те, що спір з приводу ремонту 60 одиниць військової техніки вирішений постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 910/2874/18.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2019 у справі № 910/2549/18 (суддя Паламар П.І.) у позові заступника військового прокурора Західного регіону України відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 910/2549/18 (колегія суддів: Тищенко А.І. - головуючий, Грек Б.М., Чорногуз М.Г.) (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 04.02.2020) рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/2549/18 скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" про стягнення 299 841,58 грн. задоволено частково. Стягнуто з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 262 659,25 грн. пені, 16 823,40 грн. штрафу. Стягнуто з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Військової прокуратури Західного регіону України 4 192,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 6 288,36 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Повернуто військовій прокуратурі Західного регіону України з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 71 342, 17 грн., сплачений платіжним дорученням № 143 від 02.03.2018, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 100 том 1). Видано наказ.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Львівський бронетанковий завод" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/2549/18.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки документам, які підтверджують ту обставину, що основною причиною невчасного виконання відповідачем зобов`язань за державним контрактом є поставка для проведення ремонту виробів, що не відповідають умовам укладеного сторонами контракту, що у свою чергу потребувало додаткового часу для її відновлення (у т.ч. закупівлі відсутніх або зламаних вузлів і деталей) або часу для отримання від замовника запасних частин у якості давальницької сировини взамін відсутніх або зламаних деталей або вузлів.

Крім того, на думку ДП "Львівський бронетанковий завод" суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення безпідставно не взяв до уваги такий доказ, як Сертифікат Львівської ТПП України № 8099 про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання у встановлений термін зобов`язань відповідача за Контрактом, проігнорувавши при цьому письмові пояснення ДП "Львівський бронетанковий завод" з цього приводу, зокрема, щодо відсутності на українському ринку необхідних для ремонту виробів запасних частин та деталей, виробником яких є Російська Федерація.

Заявник касаційної скарги також наголошує на необґрунтованості наданого прокурором розрахунку суми штрафних санкцій за порушення терміну виконання робіт, що підлягають стягненню з відповідача, у якому вказано терміни прострочення виконання зобов`язання на кожен виріб в залежності від заводського номеру виробу.

При цьому, зокрема, як зазначає відповідач, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що ні Календарним планом виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням, ні будь-яким іншим документом не встановлено термінів виконання робіт (надання послуг) щодо кожного конкретного виробу.

На переконання скаржника, неправильною є позиція апеляційного суду про те, що відповідач допустив прострочення не в конкретних виробах, а в їх кількості, що мали передаватись за конкретним етапом до певної дати, установленої Календарним планом, оскільки незрозуміло за яким принципом прокурор відніс кожен з 12 виробів до певного етапу виконання робіт.

Відповідач наголошує, що оскільки балансова вартість виробів є різною, а терміни здачі конкретних виробів (їх етапи) сторонами Контракту визначені не були, то розрахунок прокурора є безпідставним.

Разом з тим, ДП "Львівський бронетанковий завод" не погоджується також і з висновком апеляційного суду про наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом та зазначає, що прокурором не надано належних і допустимих доказів наявності обставин, з якими ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" пов`язує можливість прокурора здійснювати представництво інтересів держави в суді.

На думку відповідача, відсутність позову оборонного відомства, або відсутність відповіді на претензію позивача, не свідчить про неналежний захист ним (оборонним відомством) своїх інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.