Постанова КАС ВП від 29.01.2024 року у справі №520/8294/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/8294/2020

адміністративне провадження № К/9901/13405/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №520/8294/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (головуючий суддя Бабаєв А.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Бегунц А.О., суддів - Рєзнікової С.С., Мельнікової Л.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 15 червня 2020 року №218-20;

- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення не урахував той факт, що позивач має об`єктивні причини побоюватись за своє життя та здоров`я у зв`язку з наявністю внутрішньо племінних конфліктів на заході Африки.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди вирішили, що зазначені позивачем у заяві-анкеті побоювання не є неминучою загрозою життю та безпеці у разі повернення позивача до Республіки Гана.

5. Окрім того суди зазначили, що у судовому засіданні суду першої інстанції було допитано свідків, свідчення яких зводилось до викладу інформації щодо обставин, які зазначались позивачем, отриманої від третіх осіб, а не інформації, що була сприйнята свідками особисто.

6. За таких обставин суди попередніх інстанцій констатували, що пояснення свідків не можуть свідчити про те, що існує реальна загроза життю та безпеці позивача у разі повернення до Республіки Гана.

7. Указали, що доказів на підтвердження доводів позивача щодо належності останнього до королівської сім`ї ані під час проведення співбесід у Головному управлінні Державної міграційної служби України в Харківській області, ані під час слухання справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано.

8. Установили, що позивач не був причетний до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, яке було б пов`язане з його національністю, політичною діяльністю або релігійною приналежністю.

9. Вирішили, що причиною звернення ОСОБА_1 до міграційної служби із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є не потреба в захисті, а необхідність вирішення питання навчання, відкриття банківського рахунку і роботи.

10. Ураховуючи викладене дійшли висновку про відсутність підстав, які б свідчили про можливість позивача стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуваючи за межами країни своєї громадянської належності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у квітні 2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та задовольнити позовні вимоги.

12. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

13. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України указує на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 статті першої Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», викладеного у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №826/17660/17.