Ухвала КАС ВП від 21.05.2018 року у справі №643/12214/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №643/12214/16-а

адміністративне провадження №К/9901/8469/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л. -

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання рішення протиправним, зобов'язання провести перерахунок,

встановив:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною відмову управління ПФУ в перерахунку пенсії на підставі статті 371 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) у зв'язку зі збільшенням з 1 грудня 2015 року її розміру. Просила також зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії у розмірі 80% згідно з довідкою про заробітну плату від 26 вересня 2016 року № 18-682, виданою прокуратурою Харківської області без обмежень її максимального розміру.

Московський районний суд м. Харкова за наслідками розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою від 26 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні й ухвалою від 07 грудня 2016 року це рішення залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 січня 2017 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

ОСОБА_1 11 квітня 2017 року подала заяву про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року.

ОСОБА_1 просить Верховний Суд України переглянути оспорене рішення відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС з підстави неоднакового застосування норма процесуального права, що підтверджується рішенням Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року (справа № К/800/137/17). На думку позивача, неоднаковість у правозастосуванні полягає у різному застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 1832, 214 КАС у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, посилаючись на положення частини дев'ятої статті 1832 КАС у редакції, чинній на час постановлення рішення, що у разі оскарження в апеляційному порядку рішення, прийнятого у скороченому провадженні, рішення суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Натомість у рішенні, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції за касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятій у скороченому провадженні, та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену за наслідками розгляду справи у відкритому судовому засіданні, відкрив касаційне провадження.

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 25 квітня 2017 року відкрив провадження у справі та витребував її з Московського районного суду м. Харкова.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав, з-поміж інших, заяву ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2018 року для розгляду заяви ОСОБА_1 визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 20 квітня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.

У справі, рішення касаційного суду в якій є предметом перегляду, встановлено, що позивачка, коли зверталася до адміністративного суду з позовом заявила про своє бажання брати участь у судовому засіданні під час розгляду її справи, у зв'язку з чим просила повідомити їй дату і час судового засідання.

Ухвалою від 10 жовтня 2016 року суд першої інстанції відкрив скорочене провадження у цій справі, а 26 жовтня того самого року постановив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 Із посиланням на положення частини четвертої статті 1832, 128 КАС суд вирішив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

03 листопада 2016 року позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що суд першої інстанції усупереч статтям 12, 48-51 КАС розглянув адміністративну справу в порядку скороченого провадження і таким чином порушив її конституційне право на доступ до правосуддя, позаяк проігнорував її клопотання про розгляд справи за її участі. Апеляційний розгляд справи просила провадити за її участі.