Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №817/1726/16

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

Київ

справа №817/1726/16

адміністративне провадження №К/9901/21677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (судді: Махаринець Д. Є., Щербаков В. В., Жуковська Л. А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (судді: Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В., Франтовська К. С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4596/к від 22 вересня 2016 року про звільнення з посади заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 23 вересня 2016 року з врахуванням п.1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року №100/26545;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 вересня 2016 року по день ухвалення судового рішення з урахуванням положень статті 50 Закону України «Про державну службу» в редакції 2015 року;

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, на виконання якого діяли відповідачі, лише перейменовано головні управління юстиції в областях на головні територіальні управління юстиції в областях, що на його думку, не призвело до жодних змін в організації виробництва і праці в розумінні пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Тому, позивач не погоджується із тим, що мало місце скорочення чисельності або штату Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та вважає своє звільнення незаконним та безпідставним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у даному випадку відповідачем повністю виконано вимоги передбачені статтею 49-2 КЗпП вимоги та запропоновано позивачу в повному обсязі вакантні посади для працевлаштування, суди зауважили, що ОСОБА_1 вакантні посади пропонувались 2 рази, а саме: станом на 22 червня 2016 року та 08 вересня 2017 року. Позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягає моральна шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з бездіяльністю зазначених суб`єктів владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Будь-яких доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов`язків, що могло завдати шкоди, позивачем також не надано, тому оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення і його поновлення на роботі, відповідно і вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

На переконання скаржника, будь-яких змін істотних умов державної служби з підстав передбачених частиною першою статті 43 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» з 29 червня 2016 року тобто після видання наказу про поновлення позивача на посаді не відбулося, а тому наказ про звільнення з роботи є безпідставним, незаконним та таким, що порушує право позивача на працю відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Рух касаційної скарги.