Ухвала КАС ВП від 26.02.2018 року у справі №826/15462/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №826/15462/16

провадження №К/9901/23809/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Літвінової А. В., суддів: Келеберди В. І., Мазур А. С., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Шелест С. Б., суддів: Глущенко Я. Б. Чаку Є. В.

І. Суть спору

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі -ДМС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 06 вересня 2016 року № 43-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов'язати ДМС України повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в Україні, відповідно до вимог чинного законодавства України.

2. В обґрунтування позову зазначає, що він у червні 2016 року звернувсь до ДМС України із заявою про надання захисту в Україні, проте отримав повідомлення від 12 липня 2016 року, що на підставі наказу від 12 липня 2016 року № 377 йому відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

2.1. Вказує, що за результатами оскарження рішення про відмову, Головним управлінням ДМС України в місті Києві відхилено скаргу, про що сформовано повідомлення від 22 вересня 2016 року № 234. Підставою для відхилення скарги слугувало рішення ДМС України від 06 вересня 2016 року № 43-16.

2.2. Позивач зазначає, що є громадянином Російської Федерації, але не може та не бажає користуватися захистом своєї країни. Позивач не може повернутися до країни своєї громадянської належності у зв'язку із побоюваннями щодо спонукання позивача невідомими особами до членства у політичній партії "Єдина Росія".

2.3. Вважаючи рішення від 06 вересня 2016 року № 43-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, неправомірним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, уродженець міста Тбілісі (Грузія), за національністю - українець, за віросповіданням - християнин (православний).

4. До України позивач потрапив з Російської Федерації 19 травня 2016 року авіарейсом, однак в аеропорту "Бориспіль" позивача затримано у зв'язку з перебуванням останнього в міжнародному розшуку за вчинення на території Російської Федерації кримінально караного злочину неполітичного характеру, передбаченого частиною четвертою статті 159 Кримінального кодексу Російської Федерації (шахрайство, вчинене організованою групою або в особливо великому розмірі).

5. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДМС у місті Києві із заявою про визнання останнього біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка зареєстрована 17 червня 2016 року за № Р-1016-16.

6. Вказана заява обґрунтована переслідуванням позивача на території Російської Федерації, оскільки останній відмовився отримати членство у партії "Єдина Росія", а також виступив учасником мирного протесту на Болотній площі у Москві. У даній заяві також наголошено на тому, що у разі повернення позивача на територію Російської Федерації йому та його сім'ї загрожує кримінальне переслідування та навіть смерть.

7. За результатами викладеного та проведеної співбесіди з позивачем Головним управлінням ДМС у місті Києві складено висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 12 липня 2016 року, на підставі якого Головним управлінням ДМС у місті Києві прийнято наказ від 12 липня 2016 року № 377 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ".

8. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач скористався правом на його адміністративне (досудове) оскарження, за результатами якого ДМС України складено висновок від 02 вересня 2016 року, на підставі якого прийнято рішення про відхилення скарги на рішення територіального округу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 06 вересня 2016 року № 43-16.

9. Відповідно до зазначеного висновку позивачем не надано паспортних документів, які б посвідчували його особу, що не дозволило ідентифікувати особу та ускладнило прийняття рішення у справі. Також, відповідачем вказано, що ОСОБА_1 відмовився надати ґрунтовну та повну інформацію щодо спонукання його невідомими особами до членства у політичній партії "Єдина Росія", факт відсутності у позивача будь-яких документальних підтверджень повідомленої інформації, а також факт відсутності будь-якої інформації у відкритих інформаційних Інтернет джерелах щодо участі позивача у таких акціях як "Марш Мільйону " є свідченням надання позивачем неправдивої інформації щодо зазначених обставин, чим спростовується політичне мотивування порушеної відносно нього кримінальної справи на території Російської Федерації. На підставі викладеного, ДМС України зроблено висновок про те, що позивач не бажає повертатись до країни своєї громадської належності через побоювання відповідальності за вчинені дії, які визнані законодавством цією країни як протиправні, суспільно небезпечні, внаслідок чого на нього чекає відповідальність, визначена Кримінальним кодексом Російської Федерації. Як наслідок, за твердженнями відповідача, такі причини небажання ОСОБА_1 повернутися до країни громадянства не мають конвенційних ознак, за наявності яких особу можна визнати біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.

11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення прийнято внаслідок всебічного вивчення усіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", для визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та з урахуванням відсутності переконливих доказів щодо його особистого переслідування в разі повернення до країни походження.

12. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.