ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа №804/12339/13-а
адміністративне провадження №К/9901/9553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю "Моноліт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 (суддя - Дєєв М.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 (судді - Проценко О.А., Дурасова Ю.В., Туркіна Л.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Моноліт" (далі - ТОВ "Моноліт") до Західно - Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "Моноліт" звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ Форми "Р" від 13.05.2013 № 0000272250 та від 16.05.2013 №0000262250, якими товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 155`522,50 грн та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 119`272,50 грн.
Позивач зазначає, що грошові зобов`язання згідно з податковими повідомленнями - рішеннями збільшені безпідставно, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Інтертерра", ТОВ "Главмет") не мають реального характеру (безтоварні), а правочини між цими особами є нікчемними, спростовуються наявними у товариства належним чином оформленими первинними документами, тоді як власне висновки акта перевірки зроблені на припущеннях без посилання на первинні документи.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 19.04.2013 №121/22-5-32286428 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Моноліт" з питання дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Інтертерра", ТОВ "Главмет" за період з 01.01.2012 по 30.06.2012. Згідно з цими висновками позивач, у період охоплений перевіркою, завищив податковий кредит на суму 79`515,00 грн та занизив об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 124`418,00 грн, оскільки не підтвердив реальність господарських операцій із ТОВ "Інтертерра", ТОВ "Главмет", діяльність товариства була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отримання податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували свої зобов`язання та порушували положення податкового та господарського законодавства. Такі висновки ОДПІ вмотивовані посиланням на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю у вигляді податкових перевірок ТОВ "Інтертерра" та ТОВ "Главмет" (акт від 12.09.2012 № 665/22-207/32677066 щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Інтертерра" із платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.07.2012; акт перевірки ТОВ "Главмет" від 05.02.2013 №48/22.4-07/37577455), у ході яких встановлена безтоварність господарських операцій, відсутність зазначених юридичних осіб за місцезнаходження. Крім того, на підтвердження безтоварності операцій ОДПІ посилається на розбіжність задекларованих позивачем та його контрагентами даних, наявну кредиторську заборгованість, відсутність під час перевірки у ТОВ "Моноліт" транспортних документів щодо операцій з транспортування будівельних матеріалів, придбаних у ТОВ "Інтертерра", технічних паспортів та сертифікатів якості.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27.02.2014, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених між позивачем та ТОВ "Інтертерра", ТОВ "Главмет", а також товарно - транспортних накладних (ТТН), наданих позивачем на підтвердження реальності операцій із ТОВ "Інтертерра" як таких, що за відсутності дорожнього листа не є належними доказами перевезення товару. Крім того, ОДПІ зазначає, що ТТН мають певні дефекти, зокрема на різних ТТН вказано однакові серійні номера. При цьому позивач під час судового розгляду справи документально не спростував зазначені обставини.
Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати зазначені судові рішення та позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "Моноліт" посилається на те, що перевезення товару здійснювалося власним транспортом товариства, суду під час судового розгляду справи на підтвердження обставин перевезення вантажу були надані оригінали ТТН, належно оформлені первинні документи як підстава для формування валових витрат та податкового кредиту. Придбані у ТОВ "Інтертерра" були використані товариством в межах своєї господарської діяльності, що також підтверджено відповідними первинними документами, складеними у межах договірних взаємовідносин із ТОВ "Главмет". Однак суди не надали належної юридичну оцінки наданим ним первинним документам та обставинам, наведеним на спростування висновків податкової перевірки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.12.2015 № К/800/54139/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтованими.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 касаційну скаргу позивача прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у період, охоплений перевіркою, був врегульований нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакціях, чинних на відповідні періоди).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Сервисы для юристов