ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 травня 2019 року
справа №826/5478/14
адміністративне провадження №К/9901/26977/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2016 року у складі судді Данилишина В.М.,
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у складі суддів Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
у справі №826/5478/14
за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
23 квітня 2014 року Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17 січня 2014 року №0000033920, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8700270 грн за півріччя 2013 року повністю, визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000023920 в частині нарахованих грошових зобов'язань на загальну суму 1 378 801 грн, у тому числі - 1 197 739 грн податку на прибуток, 181062 грн - штрафних санкцій, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000013920 в частині нарахованих грошових зобов'язань на загальну суму 159 885 грн, у тому числі - 127 908 грн податку на додану вартість, 31 977 грн - штрафних санкцій, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000043920 в частині нарахованих грошових зобов'язань на загальну суму 18 777 грн, у тому числі - 15 022 грн податку з доходів фізичних осіб, 3 755 грн - штрафних санкцій, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду прийнятті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2014 року № 0000033920 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 4 708 012, 00 грн, № 0000023920 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 12 077, 00 грн, в тому числі: 12 076, 00 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000013920 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 9 109, 00 грн., у тому числі: 7 287,00 грн. - за основним платежем, 1 822, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000043920 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 778 грн., у тому числі: 15 022,00 грн. - за основним платежем, 3 756, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд звернув увагу на те, що на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, позивачем були надані докази, яким суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статті 86 КАС України, оцінки не надали. Зокрема, не перевірено та не надано належної оцінки обставинам документального підтвердження понесення витрат у результаті виплат працівникам премій, не надано оцінку поясненням та документам позивача щодо обґрунтування правовірності відображення в податковому обліку витрат на навчання за кордоном, та за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Парктур» щодо проведення у грудні 2011 року виїзного засідання колегії в готелі «Буковель», а також не надано оцінки доводам позивача про пов'язаність зазначених витрат з господарською діяльністю державного підприємства.
14 липня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року позов Підприємства задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17 січня 2014 року №0000033920 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 4708012,00 грн., №0000023920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 12077,00 грн, у тому числі: 12076,00 грн - за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0000013920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 9109,00 грн, у тому числі: 7287,00 грн - за основним платежем, 1822,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0000043920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18778,00 грн, у тому числі: 15022,00 грн - за основним платежем, 3756,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили правомірність формування платником податків показників обліку та відсутність підстав у податкового органу для прийняття податкових повідомлень - рішень.
05 грудня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, головним аргументом визначає неналежну оцінку доказам наданою судами попередніх інстанцій.
07 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 06 грудня 2016 року та витребувана справа №826/5478/14 з Окружного адміністративного суду м. Києва.
24 лютого 2017 року Підприємством надано заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанцій - без змін.
08 грудня 2017 року справа №826/5478/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
21 лютого 2018 року справа №826/5478/14 та матеріали касаційної скарги №К/9901/26977/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Сервисы для юристов