ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 травня 2019 року
справа №826/22897/15
адміністративне провадження №К/9901/27117/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2016 року у складі судді Іщука І.О.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у складі суддів Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Коротких А.Ю.
у справі №826/22897/15
за позовом Приватного підприємства "Мустанг-центр"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними дій,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року Приватне підприємство "Мустанг-центр" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 17 грудня 2014 року №171220141, укладеного між Підприємством та відповідачем.
24 червня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними дії податкового органу щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 17 грудня 2014 року №171220141.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність його дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, зокрема, не надано доказів, які б підтверджували відомості про встановлення факту відсутності позивача за його місцезнаходженням, доказів направлення повідомлення державному реєстратору про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.
У грудні 2016 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що фактично договір розірвано з тих підстав, що Підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, податкова адреса суб'єкта господарювання не відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.
12 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 06 грудня 2016 року, витребувано справу № 826/22897/15 з Окружного адміністративного суду м. Києва.
21 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/27117/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
23 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційного провадження №К/9901/27117/18 прийнято до провадження, справа №826/22897/15 повторно витребувана з суду першої інстанції.
19 квітня 2018 року справа № 826/22897/15 надійшла на адресу Верховного Суду.
Заперечення або відзив від позивача до Суду на касаційну скаргу податкового органу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Сервисы для юристов