ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2019 року
м. Київ
справа №826/16259/16
адміністративне провадження №К/9901/46966/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 (суддя - Дегтярьова О.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (судді - Бабенко К.А., Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління державної казначейської служби в м. Києві (далі - орган казначейської служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ форми "Ф" від 11.06.2015 № Т43-17, яким їй визначено податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок " у сумі 25`000,00 грн; зобов`язати ДПІ звернутися до органу державної казначейської служби з поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі 25`000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відсутність обов`язку у платника податку сплачувати транспортний податок у 2015 році, оскільки транспортний податок був запроваджений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014, то дотримання принципу стабільності виключає виникнення податкового обов`язку щодо сплати транспортного податку за 2015 рік; такий обов`язок у платника податку виникає не раніше 2016 року, як наступного, після року запровадження цього податку, бюджетного року.
Суди попередніх інстанцій встановили, що гр. ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки "Toyota", легковий седан В, модель Aurion, 2011 року випуску з об`ємом двигуна 3456 куб. см, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .
Податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2015 № Т43-17 позивачу визначено грошове зобов`язання з транспортного податку у сумі 25`000,00 грн, яке впродовж серпня 2015 року позивач сплатила до бюджету.
У вересні 2016 року гр. ОСОБА_1 звернулася до ДПІ з письмовою заявою про повернення помилково сплаченої суми податку, однак ДПІ листом від 10.10.2016 № 6375/Т/26-52-13-05-33 відмовила у поверненні коштів з тих підстав, що податкове повідомлення - рішення, яким позивачу було визначено грошове зобов`язання з транспортного податку у сумі 25`000,00 грн, є чинним.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, адміністративний позов гр. ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.06.2015 № Т43-17; зобов`язав ДПІ сформувати та подати до органа казначейської служби висновок про повернення позивачу суми надміру сплаченого транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25`000,00 грн, нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 № Т43-17; присудив на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1`102,42 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ.
Аналізуючи положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 12.3.4, 12.3.5 статті 12, статті 237 Податкового кодексу України, положення Конституції України, а також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди дійшли висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25`000,00 грн не відповідає положенням ПК України та є протиправним. Стосовно вимог позивача про зобов`язання ДПІ подати до органа казначейської служби подання про повернення позивачу суми помилково сплачених коштів у сумі 25`000,00 грн, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 11.06.2015 №Т43-17, суди, аналізуючи положення пунктів 43.1, 43.3, 43.5, 43.6 статті 43 ПК України та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 №1650/24182 (далі - Порядок №787), дійшли висновку, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ДПІ, то у даному випадку саме на ДПІ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме пунктів 267.1, 267.4, 267.6 статті 267 ПК України, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд ухвалою від 19.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ та ухвалою від 13.05.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення першої та апеляційної в силі як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтовані.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 до Податкового кодексу України внесені зміни, зокрема статтю 267 викладено в новій редакції "Транспортний податок", тобто фактично запроваджено цей податок.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 цієї статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1, у свою чергу, встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Сервисы для юристов