Ухвала КАС ВП від 14.05.2019 року у справі №813/4436/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/4436/15

адміністративне провадження №К/9901/19349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у складі суддів Іщук Л.П., Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.

у справі № 813/4436/15 (876/5368/16)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахта « Надія »

до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та акту опису майна,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (після реорганізації Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна, та акту опису майна, з мотивів протиправності їх прийняття.

Постановою від 30 червня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 24 жовтня 2014 року №0000042500. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованості висновку, викладеного в акті перевірки Товариства від 26 вересня 2014 року щодо вчинення позивачем порушень пункту 92.3 статті 92 Податкового кодексу України.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 грудня 2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає помилковим висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України, оскільки кошти від реалізації описаного майна позивач витратив не на цілі, визначені у цій нормі. Окрім того Товариство не зверталось до контролюючого органу за згодою для відчуження такої продукції.

У грудні 2016 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган повторює доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Також в запереченні податковий орган просить замінити відповідача по справі на правонаступника - Червоноградську об'єднану податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області. Вказане клопотання задоволено Судом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.