Ухвала КАС ВП від 14.05.2019 року у справі №813/1873/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1873/16

адміністративне провадження №К/9901/39949/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі судді Потабенко В.А.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової - Хомюк Н.М.,

по справі № 813/1873/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора"

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

06 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 29 січня 2016 року № 0000062201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 396 152 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 198 076 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

12 жовтня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, повністю задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване повністю податкове повідомлення рішення податкового органу від 29 січня 2016 року № 0000062201, з мотивів того, що Товариство, як платник податку на додану вартість не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами, коли він виконав усі передбачені законами вимоги та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

04 січня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідач доводить, що встановлені ним обставини у сукупності та взаємозв'язку дозволяють зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах, на підставі яких платником податків сформовано дані податкового обліку за спірними операціями.

12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №813/1873/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надане, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20 січня 2017 року справа №813/1873/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №813/1873/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/39949/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.