Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №808/376/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа №808/376/16

касаційне провадження №К/9901/28199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 (суддя Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді: Нагорна Л.М., Юхименко О.В.) у справі № 808/376/16 за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2016 № 0000081500 та від 13.01.2016 № 0000071500.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 04.04.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 246.4 статті 246, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 70, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує, що місця видалення відходів, які належать Комунальному підприємству «Водоканал», фактично підпадають під визначення звалища - терміну, вживаного для цілей оподаткування в статті 246 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та є місцями розміщення відходів без їх найближчого використання, які не забезпечують повного виключення викиду речовин у природне середовище.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області на Головне управління ДФС у Запорізькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з екологічного податку за період з 01.10.2012 по 30.09.2015, результати якої оформлено актом від 24.12.2015 № 39/1503/03327121.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 246.4 статті 246, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на незастосування коефіцієнта за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах на загальну суму 669662,99 грн., у тому числі: по Балабінській сільській раді в розмірі 401512,91 грн.; по Розумівській сільській раді в сумі 268150,08 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 13.01.2016 № 0000081500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, в розмірі 401512,91 грн. за основним платежем та 100378,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13.01.2016 № 0000071500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, в розмірі 268150,08 грн. за основним платежем та 67037,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) екологічний податок - це загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01.04.2009.

Згідно з підпунктами 242.1.1, 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом та базою оподаткування є, зокрема: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах встановлено пунктами 246.1 - 246.3 статті 246 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас пунктом 246.4 статті 246 цього Кодексу передбачено, що за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 - 246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Тобто, збільшення ставки податку в контексті цієї норми може бути застосовано саме за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів.

Крім того, за змістом листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.02.2013 № 2528/07/10-13 положення пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосовується до тих місць захоронення побутових відходів (сміттєзвалищ), які не обладнані системами захисту ґрунтових вод, знешкодження фільтрату, вилучення та утилізації біогазу, не можуть забезпечити повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних ресурсів.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що позивачем у відповідності до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 № 12, розроблено паспорти місць видалення відходів № 114.01.1.2002 (ЦОС № 1) та № 114.01.2.2002 (ЦОС № 2), на титульному аркуші яких вказано назву місць (об`єктів) видалення відходів за наявною документацією - відвали мулових осадів очисних споруд № 1 та № 2, що, в свою чергу, підтверджується Технічним паспортом відходу, затвердженим 10.11.2005 Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області.