ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 820/382/18
адміністративне провадження № К/9901/57863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 820/382/18
за позовом Громадянина Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, прийняте у складі колегії суддів: головуючого судді Сліденка А.В.,
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Лях О.П.,
суддів: Яковенка М.М. , Бегунца А.О.
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Громадянин Республіки Афганістан - ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач-1, ДМС України), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ДМС в Харківській області), в якому просив:
1.1 скасувати рішення Державної міграційної служби України від 14 грудня 2017 року №126-17;
1.2 скасувати наказ ГУ ДМС України в Харківській області від 02 червня 2017 року №84;
1.3 зобов`язати ГУ ДМС України в Харківській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно ОСОБА_2 .
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що у країні походження на нього очікує переслідування з причин політичних переконань та небажанням брати участь у громадянській війні, загрозою небезпеки застосування насильства у межах існуючого збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини.
3. Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши, що
іноземець під час звернення до територіального органу міграційної служби та у ході співбесіди не подав доказів і не навів доводів, котрі б засвідчували хоча б найменшу наявність підстав для визнання або біженцем, або особою, котра потребує додаткового захисту.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Громадянин Республіки Афганістан ОСОБА_1 25 липня 2016 року залишив територію країни громадянської належності, прибув до Таджикистану за запрошенням рідного батька, де знаходився до 12 квітня 2017 року. Причиною від`їзду позивача разом з членами сім`ї - братом та двома сестрами слугували побоювання переслідувань після зникнення їхніх батьків.
5. 12 квітня 2017 року позивач разом із братом та сестрами через Казахстан авіаційним сполученням прибув до України через аеропорт Бориспіль за запрошенням вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» (м.Київ).
6. В подальшому, 15 квітня 2017 року позивач разом із братом та сестрами залізничним транспортом приїхав із Києва до Харкова.
7. 15 травня 2017 року позивач подав до ГУ ДМСУ в Харківській області заяву-анкету про визнання біженцем або особою, котра потребує додаткового захисту.
7.1. Підставою для звернення до ГУ ДМСУ в Харківській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, котра потребує додаткового захисту позивач зазначив, що вважає можливим переслідування у країні громадянської належності з причини власних політичних переконань, які не співпадають з ідеологією руху «Талібан».
Сервисы для юристов