Ухвала КАС ВП від 11.06.2020 року у справі №826/7888/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №826/7888/16

адміністративне провадження №К/9901/19997/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (головуючий суддя Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі №826/7888/16 за позовом громадянки ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві (далі - ГУ ДМС України у місті Києві) про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДМС України, ГУ ДМС України у місті Києві у якому просила:

- визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ДМС України в місті Києві, на підставі якого громадянці ОСОБА_1 було видане повідомлення № 27 від 02 лютого 2016 року про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- визнати неправомірним та скасувати рішення ДМС України № 14-16 від 04 квітня 2016 року про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову у прийнятті заяви про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,

- зобов`язати ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано всіх обставин, за наявності яких вона звернувся зі заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач вказує, що доводи відповідача про повторне її звернення з підстав аналогічних тим, що вже були предметом розгляду, є необґрунтованими, оскільки у положеннях Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» були внесено зміни, якими розширено поняття «особа, яка потребує додаткового захисту».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 листопада 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовив.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскільки УДМС у Закарпатській області не прийнято остаточне рішення по попередній заяві громадянки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подана позивачем заява до ГУ ДМС України в місті Києві є повторною, то прийняті відповідачем оскаржувані рішення є обґрунтованими та правомірними.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасовано рішення Окружний адміністративний суд міста Києва від 21 листопада 2016 року та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано неправомірним та скасовано наказ ГУ ДМС України у місті Києві №69 від 02 лютого 2016 року про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. В решті позову відмовлено.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки умови, передбачені пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» змінились у порівнянні із умовами, що були чинні на момент першого звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту то є підстави для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року ДМС України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року.

Аргументи скаржника полягають у тому, що оскаржувані рішення правомірно прийнято у межах та на підставі наявних у відповідачів повноважень, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не доведено, що перебування її у країні походження або повернення до неї, реально загрожує її життю та свободі.

Позивачка подала до суду заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Зокрема, у заперечені ОСОБА_1 указує, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлені всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає про відсутність такої підстави, як призупинення розгляду справи в іншому територіальному підрозділі, для відмови позивачу в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДМС України.

12 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.