Ухвала КАС ВП від 05.04.2018 року у справі №742/4236/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №742/4236/15-а

адміністративне провадження №К/9901/46103/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Федотової І.В., суддів Губської Л.В., Літвіної Н.М.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі також - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання внести відомості про неї до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, як про особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як матері померлого військовослужбовця, інваліда 3 групи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2017 року постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено; визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради щодо невнесення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відомостей про ОСОБА_1 як особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради внести до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відомості про ОСОБА_1 як особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнано протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виплати ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї, після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради поновити ОСОБА_1 надання пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як непрацездатному члену сім`ї, звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, що полягають у припиненні надання передбачених частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби, членам їх сімей, що перебували на її утриманні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області задоволено; постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до відповідача з відповідним пакетом документів про включення її в Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, як це передбачено пунктом 5 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, як мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (далі - Положення №117), у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що визнаючи протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виплати ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї, після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби, та зобов`язуючи поновити такі пільги, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач із такими позовними вимогами не звертався.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при новому розгляді судом першої інстанції було встановлено, що позивач отримувала пільги як член сім`ї військовослужбовця і їх надання було припинено після смерті сина. З урахуванням вказаних відомостей представником позивача було подано заяву з проханням при вихід суду (в разі необхідності для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) за межі позовних вимог.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням даних положень, позивач вважає, що суд першої інстанції виніс обґрунтоване рішення та застосував таких спосіб захисту, який в даному випадку найбільш ефективно захищає права позивача та не суперечить закону.

Водночас позивач зазначає, що, як вбачається з постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року суд першої інстанції скористався саме правом виходу за межі позовних вимог, але помилково в рішенні послався на те, що позовні вимоги були уточнені.