Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №753/11076/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №753/11076/16-а

адміністративне провадження №К/9901/19614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №753/11076/16-а за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши який просила:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (правонаступник - Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві) щодо відрахування з її пенсії 15% в особливий період;

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Лівобережне ОУПФУ) здійснити з квітня 2015 року перерахунок та виплату їй пенсії за весь час відрахування 15 %, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, з дня прийняття рішення суду;

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відшкодування з її пенсії 20%, на загальну суму 8038,34 грн, які стосуються періоду з 01.05.2003 по 31.12.2007 та з 01.04.2009 по 31.03.2014;

- зобов`язати Лівобережне ОУПФУ здійснити виплату їй 8038,34 грн, які неправомірно було утримано із неї за період з 01.04.2014 по 22.05.2016, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, з дня прийняття рішення суду.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що з січня 2002 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва та отримує пенсію за віком. Після виходу на пенсію продовжувала працювати. В квітні 2015 року звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки Національного банку України про заробітну плату № 17-281/1028 від 05.06.2008, так як працює на посаді експерта в органах Служби безпеки України. У відповідь на дане звернення, листом від 16.04.2015 № 216/Д-206 року № 18/вк-150 відповідач повідомив, що до електронної пенсійної справи внесені зміни з 01.04.2015 та за квітень 2015 року буде проведено доплату пенсії та в подальшому буде забезпечено виплату пенсії в повному обсязі. Вказувала, що відповідачем не проведено доплати пенсії та не виконано п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". В подальшому від УПФУ в Дарницькому районі м. Києва на її адресу надійшов лист від 18.03.2014 № 360, яким її повідомлено, що за період з 01.05.03 по 31.12.07 та з 01.04.09 по 31.03.14 виникла переплата пенсії в сумі 8038,34 грн у зв`язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування, яка підлягає відшкодуванню з пенсії по 20% за рішенням УПФУ в Дарницькому районі м. Києва. Таке рішення прийнято у зв`язку з встановленням факту роботи позивача з 01.01.2003. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують її конституційні права, оскільки Закон № 1058-IV прийнято 09.07.2003 і з її боку були відсутні зловживання, оскільки Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (де вона працювала судовим експертом в період з 04.01.2005 по 05.03.2012), регулярно надавався до Пенсійного фонду звіт "про суми нарахованої заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, допомоги, компенсації, застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов`язкове державне страхування".

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Лівобережне ОУПФУ) щодо відрахування з пенсії позивача 15 % в особливий період.

Зобов`язати відповідача здійснити з квітня 2015 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , за весь час відрахування 15%, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, з дня прийняття рішення суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2 551,20 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного ОУПФУ в частині за період з 01.04.2015 по 09.12.2015 залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до Лівобережного ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії щодо обмеження виплати пенсії позивача до 85% в особливий період, з 10.12.2015 - задоволено.

Визнано протиправними дії Лівобережного ОУПФУ щодо обмеження виплати пенсії позивача до 85% в особливий період, з 10.12.2015.

Зобов`язано Лівобережне ОУПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. 3 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, без урахування обмежень в особливий період, з 10.12.2015.

В іншій частині постанову Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду частини позовних вимог та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положень ст.ст. 46, 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 56 Конституції України, оскільки компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Вважає, що оскільки органи та посадові особи Пенсійного фонду реалізуть своє право на стягнення частини пенсійних відрахувань шляхом утримання (недоплати) частини поточних пенсійних платежів, то в разі неправомірного проведення такого стягнення повинні нести відповідальність згідно з існуючими нормами спеціального законодавства (ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Також вказує на необгрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення до суду та відсутності підстав для поновлення вказаного строку, оскільки порушення її прав має тривалий характер.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.