ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №753/11076/16-а

адміністративне провадження №К/9901/19614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №753/11076/16-а за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши який просила:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (правонаступник - Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві) щодо відрахування з її пенсії 15% в особливий період;

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Лівобережне ОУПФУ) здійснити з квітня 2015 року перерахунок та виплату їй пенсії за весь час відрахування 15 %, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, з дня прийняття рішення суду;

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відшкодування з її пенсії 20%, на загальну суму 8038,34 грн, які стосуються періоду з 01.05.2003 по 31.12.2007 та з 01.04.2009 по 31.03.2014;

- зобов`язати Лівобережне ОУПФУ здійснити виплату їй 8038,34 грн, які неправомірно було утримано із неї за період з 01.04.2014 по 22.05.2016, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, з дня прийняття рішення суду.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що з січня 2002 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва та отримує пенсію за віком. Після виходу на пенсію продовжувала працювати. В квітні 2015 року звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки Національного банку України про заробітну плату № 17-281/1028 від 05.06.2008, так як працює на посаді експерта в органах Служби безпеки України. У відповідь на дане звернення, листом від 16.04.2015 № 216/Д-206 року № 18/вк-150 відповідач повідомив, що до електронної пенсійної справи внесені зміни з 01.04.2015 та за квітень 2015 року буде проведено доплату пенсії та в подальшому буде забезпечено виплату пенсії в повному обсязі. Вказувала, що відповідачем не проведено доплати пенсії та не виконано п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". В подальшому від УПФУ в Дарницькому районі м. Києва на її адресу надійшов лист від 18.03.2014 № 360, яким її повідомлено, що за період з 01.05.03 по 31.12.07 та з 01.04.09 по 31.03.14 виникла переплата пенсії в сумі 8038,34 грн у зв`язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування, яка підлягає відшкодуванню з пенсії по 20% за рішенням УПФУ в Дарницькому районі м. Києва. Таке рішення прийнято у зв`язку з встановленням факту роботи позивача з 01.01.2003. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують її конституційні права, оскільки Закон № 1058-IV прийнято 09.07.2003 і з її боку були відсутні зловживання, оскільки Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (де вона працювала судовим експертом в період з 04.01.2005 по 05.03.2012), регулярно надавався до Пенсійного фонду звіт "про суми нарахованої заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, допомоги, компенсації, застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов`язкове державне страхування".

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Лівобережне ОУПФУ) щодо відрахування з пенсії позивача 15 % в особливий період.

Зобов`язати відповідача здійснити з квітня 2015 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , за весь час відрахування 15%, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, з дня прийняття рішення суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2 551,20 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного ОУПФУ в частині за період з 01.04.2015 по 09.12.2015 залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до Лівобережного ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії щодо обмеження виплати пенсії позивача до 85% в особливий період, з 10.12.2015 - задоволено.

Визнано протиправними дії Лівобережного ОУПФУ щодо обмеження виплати пенсії позивача до 85% в особливий період, з 10.12.2015.

Зобов`язано Лівобережне ОУПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. 3 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, без урахування обмежень в особливий період, з 10.12.2015.

В іншій частині постанову Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду частини позовних вимог та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положень ст.ст. 46, 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 56 Конституції України, оскільки компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Вважає, що оскільки органи та посадові особи Пенсійного фонду реалізуть своє право на стягнення частини пенсійних відрахувань шляхом утримання (недоплати) частини поточних пенсійних платежів, то в разі неправомірного проведення такого стягнення повинні нести відповідальність згідно з існуючими нормами спеціального законодавства (ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Також вказує на необгрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення до суду та відсутності підстав для поновлення вказаного строку, оскільки порушення її прав має тривалий характер.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному ОУПФУ, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, та отримує пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" з 09.01.2002.

З 05.07.2012 позивач працює в Українському науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України та перебуває на посаді провідного фахівця.

У квітні 2015 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва з проханням здійснити перерахунок пенсії та надала довідку від 09.04.2015 № 18/вх.-150 про те, що вона дійсно працює у Службі безпеки України з 05.07.2012 (наказ від 05.07.2012 № 75-ос) на посаді провідного фахівця Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз.

Листом від 16.04.2015 №216/Д-206 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з наданою довідкою внесені зміни до електронної пенсійної справи з 01.04.2015, та після відпрацювання пенсійної справи із особливістю п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" буде проведена доплата пенсії за квітень 2015, та забезпечена виплата пенсії в повному обсязі, але з утриманням податку 15% та військового збору в розмірі 1,5 %.

Пенсійний фонд України листом від 24.03.2015 № 18289/02-30 роз`яснив Головним управлінням Пенсійного фонду України, що обмеження щодо виплати пенсій працюючим пенсіонерам не застосовуються, якщо вони перебувають на посадах, зокрема в центральних апаратах та територіальних органах Служби безпеки України або безпосередньо беруть участь в антитерористичній операції.

Листом Пенсійного фонду України від 23.10.2015 № 46509/02-12 повторно роз`яснено, що підстав для застосування положень пункту 3 розділу III Закону № 213 до працівників Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України немає.

Позивач, вважаючи протиправною невиплату призначеної їй пенсії в повному обсязі, а свої права порушеними, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх беззаперечних письмових доказів в обгрунтування правомірності своїх дій щодо відрахування з пенсії позивача 15 % в особливий період, оскільки позивач є особою, яка перебуває на посаді в Українському науково-дослідному інституті спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України, який відноситься до структури Служби безпеки України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кошти в розмірі 15% з пенсії позивача не стягувались, а фактично не були виплачені у повному обсязі.

З посиланням на ст. 99 КАС України суд апеляційної інстанції вважав за необхідне захистити права позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, яким внесено зміни, зокрема до ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи пенсіонера, крім тих осіб, що займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів» та крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та розмір пенсії якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленої для осіб, які втратили працездатність, пенсія виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому змінами внесеними згідно із Законами України № 911 -VIII від 24.12.2015 та № 1774-VIII від 06.12.2016 термін дії обмеження щодо виплати пенсії працюючим особам пролонговано до 31 грудня 2017 року.

Згідно з п. 3 розділу III Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Національній поліції, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

Отже, за встановлених судами обставин (що в касаційній скарзі не оскаржується), позивач має право на виплату пенсії в особливий період в повному обсязі, оскільки є працівником Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз, який відноситься до структури Служби безпеки України.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС (в редакції до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами, позивач звернулася до суду з позовом до УПФУ в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії 09 червня 2016 року.

Частиною першою статті 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017) визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, за якими адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За визначенням ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Отже, позивач звернувшись до суду 09.06.2016, пропустила 6-місячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів за період з 01.04.2015 по 09.12.2015. При цьому, клопотань про поновлення пропущеного строку та належних доказів на підтвердження підстав для поновлення цього строку, не подавала.

Враховуючи, що позивач в судах першої та апеляційної інстанцій не звернулась з клопотанням чи заявою та не додала до неї матеріали на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, а також не навела достатніх аргументів на поважність причин пропуску цього строку, та те, що пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому не отримуючи її в належному розмірі, позивач знала про це починаючи з квітня 2015 року, то суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в межах строку звернення до суду, тобто з 10 грудня 2015 року та про залишення позовних вимог за період з 01.04.2015 по 09.12.2015 без розгляду.

Щодо стягнення пені, нарахованої на суму пенсії, яка не була виплачена, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги, оскільки пеня, яку позивач просила нарахувати на суму пенсії, яка їй не була виплачена, згідно з положеннями ч. 3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується на суми коштів, які безпідставно стягнені, а не невиплачені.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук