Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №803/475/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №803/475/15-a

адміністративне провадження №К/9901/5370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року (Валюх В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року (Гудим Л.Я., Довгополов О.М., Пліш М.А.) у справі № 803/475/15-а за позовом ОСОБА_6 до ГУ ДФС про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 20 лютого 2015 № 54-о «Про звільнення ОСОБА_6.»;

- поновити його на посаді слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, позов задовольнив частково:

- визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС від 20 лютого 2015 року № 54-о «Про звільнення ОСОБА_6.»;

- поновив позивача на посаді слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС з 20 лютого 2015 року;

- стягнув з відповідача на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7327 грн 78 коп.;

- постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2903 грн 46 коп. звернув до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на них, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач з 9 жовтня 2013 року працював у Головному управлінні Міндоходів у Волинській області (правонаступником якого є відповідач), зокрема, з 9 жовтня 2013 року по 15 липня 2014 року на посаді старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській області, з 15 липня по 4 грудня 2014 року - на посаді слідчого з особливо важливих справ відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань управлінні Міндоходів у Волинській області, що підтверджується витягом з послужного списку особової справи ОСОБА_6 (а. с. 57).

Згідно з наказом відповідача області від 24 грудня 2014 року № 101-о «Про переведення працівників податкової міліції області», у зв'язку із реорганізацією Головного управління Міндоходів у Волинській області, лейтенанта податкової міліції ОСОБА_6, слідчого з особливо важливих справ відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань управлінні Міндоходів у Волинській області переведено на посаду слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС (а.с. 60- 62).

Відповідач наказом від 20 лютого 2015 року № 54-о відповідно до Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII) та підпункту «а» пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114), звільнив 20 лютого 2015 року з посади та з податкової міліції з постановкою на військовий облік лейтенанта податкової міліції ОСОБА_6, слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС (а.с. 56).

Підставою для прийняття вказаного наказу стала довідка від 19 лютого 2015 року про результати перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, з якої вбачається, що за результатами проведеної Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) перевірки з урахуванням письмових пояснень та підтвердних документів встановлено, що позивач у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих ОСОБА_6 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації станом на 4 лютого 2015 року про майно (майнові права) позивача. Отже, за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_6 застосовуються заборони, визначені частиною третьою та четвертою статті 1 Закону № 1682-VII (а.с. 97- 98).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що у відповідача не було підстав, передбачених Законом № 1682-VII, для звільнення позивача з посади та органів податкової міліції, тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача є протиправним.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.