ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа №408/3144/17-а
провадження №К/9901/44310/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області
на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 05.09.2017 (суддя Карягін В.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (колегія у складі суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.)
у справі № 408/3144/17-а
за позовом ОСОБА_2
до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області,
третьої особи: Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області,
про визнання дій неправомірними з зобов'язанням вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернулась до Біловодського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, за участю третьої особи Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання відновити виплату пенсії з дня припинення.
2. Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 05.09.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, позов задоволено.
3. У касаційній скарзі Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, яка перемістилась з території проведення АТО до с. Баранівка та в 2015 році стала на облік до УПСЗН, з огляду на що є внутрішньо переміщеною особою, як отримувач пенсії за віком перебуває на обліку у відповідача.
5. З 01 вересня 2016 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу з посиланням на відсутність місця проживання, зазначеного нею у довідці внутрішньо переміщеної особи на території с. Баранівка.
6. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати їй пенсії незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснюючи нарахування та виплату належної ОСОБА_2 пенсії фактично обмежує її конституційне право на соціальне забезпечення.
8. На думку судів першої та апеляційної інстанцій, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Відповідач у касаційній скарзі звертає увагу, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та ряду постанов Кабінету Міністрів України.
Сервисы для юристов