ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2020 року
Київ
справа №816/4273/15
адміністративне провадження №К/9901/26804/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року (головуючий суддя Петрова Л.М., судді: Бойко С.С., Молодецький Р.І.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року (головуючий суддя Сіренко О.І., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.)
у справі № 816/4273/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія»
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області,
Головного управління ДФС у Полтавській області,
Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України в якому просило визнати незаконною бездіяльність по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27.10.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року, адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 3 715 621 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін.
Зобов`язав Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 3 715 621 грн та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив, а саме, в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області та ГУ Державної Фіскальної служби у Полтавській області, та зобов`язання їх вчинити певні дії.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області, Головне управління ДФС у Полтавській області не наділені повноваженнями щодо внесення будь-яких змін до системи електронного адміністрування ПДВ, отже, у даному випадку відсутня протиправна бездіяльність зазначених відповідачів. В свою чергу, Державна фіскальна служба України, не прийнявши податкові накладні для реєстрації, здійснила це необґрунтовано та своє рішення не спростувала, чим порушила вимоги чинного податкового законодавства.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фіскальна служба України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник зазначає, що в Податковому кодексі України відсутні норми щодо повторного перерахунку формули у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сервисы для юристов