ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2019 року
Київ
справа №826/10204/15
адміністративне провадження №К/9901/27461/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів: Епель О.В., Кучми А.Ю. від 24 лютого 2016 року та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів: Епель О.В., Кучми А.Ю. від 18 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0009102201.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем послуг від його контрагента ТОВ «Інтер Профі Груп» на підставі укладених договорів, є підставою для висновку про нереальність даних господарських операцій, а їх надання оформлено лише документально.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року скасовано та постановлено нову про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фактичне виконання як позивачем, так і його контрагентом, своїх зобов'язань за укладеними договорами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а, отже, позивач мав право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року здійснено розподіл судових витрат. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Турівська, 12, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 39467012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» (код ЄДРПОУ 32251091, місцезнаходження юридичної особи: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21) судові витрати в розмірі 11 375 (одинадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 98 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його та додаткове судове рішення про розподіл судових витрат скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не надано належної правової оцінки доказам, які, на його думку, є неповними, а тому недостатніми для висновку щодо реального характеру спірних операцій. В свою чергу, зазначає, що суд першої інстанції, враховуючи відсутність доцільності вчинення правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтер Профі Груп» правильно погодився із доводами контролюючого органу про їх уявний характер з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сусід» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Профі Груп» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року Інспекцією складено акт від 23 грудня 2014 року №7488/26-56-22-01-03/32251091, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 527 935, 00 грн. за серпень 2014 року.
До наведених висновків Інспекція дійшла, зокрема, виходячи з того, що в ході проведення перевірки на підтвердження виконання договорів: 1) про надання послуг з кадрового обліку, 2) перевезення, 3) на виконання робіт з технічного обслуговування обладнання, 4) про надання юридичних послуг, 5) про надання послуг з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності за II квартал 2014 року, укладених між та позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп», позивачем не надано документів, які б підтверджували: - надання позивачу послуг ТОВ «Інтер Профі Груп» з кадрового обліку, оскільки в наданому звіті не вказано ПІБ працівника, його посада, дата прийняття на роботу, вид послуги; - наявність у ТОВ «Інтер Профі Груп» автотранспорту для перевезення, оскільки ТОВ «Інтер Профі Груп» фінансовий звіт та додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік не подано та будь-яких договорів оренди транспортних засобів до перевірки не надано; - здійснення технічного обслуговування обладнання, а саме: наряд на конкретного працівника із зазначенням його ПІБ, посади, виду виконуємої роботи тощо; - надання юридичних послуг, а саме: довіреність, дозвіл тощо від ТОВ «Сусід» на представника ТОВ «Інтер Профі Груп». Крім того, щодо виконання договору про надання послуг з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності за II квартал 2014 року контролюючий орган послався на податкову інформацію ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21 листопада 2014 року №179/7/26-56-22-01-11 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер Профі Груп» по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 01 лютого 2014 року по 31 жовтня 2014 року, відповідно до якої вказаний суб'єкт господарювання за своєю податковою адресою не знаходиться, у зв'язку із чим неможливо встановити його фактичну кількість працівників, їх професійні здібності, кваліфікацію тощо.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0009102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 659 918, 75 грн., у тому числі за основним платежем - 527 935, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 131 983, 75 грн.
Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з такого.
Так, в силу пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Сервисы для юристов