ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 лютого 2019 року
справа №820/3360/16
адміністративне провадження №К/9901/26921/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року у складі судді Полях Н.А.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у складі колегії суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М., Шевцової І.Т.
у справі № 820/3360/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК"
до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В :
17 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0000531401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 057 000,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0000531401.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Приватним підприємством «Ремонтний завод «Ремторгснаб», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Інтекс» на підставі відповідних первинних документів, якими підтверджено отримання, оприбуткування товару, а також його передача на комісію для подальшої реалізації.
У вересні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1., 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини 2 статті 3, частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704), просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
27 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 08 вересня 2016 року, справа №820/3360/16 витребувана з суду першої інстанції.
22 листопада 2016 року справа №820/3360/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
21 лютого 2018 року справа №820/3360/16 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/26921/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Сервисы для юристов