ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 лютого 2019 року
справа №812/447/16
адміністративне провадження №К/9901/27419/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у складі судді Смішливої Т.В.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у складі колегії суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., Ляшенка Д.В.
у справі № 812/447/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області
про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,
У С Т А Н О В И В :
У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу № 000009/12-19/НОМЕР_1 від 21 квітня 2016 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 17 000 грн, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21 квітня 2016 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 грн.
19 липня 2016 року Луганський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року, у задоволені позовних вимог відмовив у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності податковим органом правомірності прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
У жовтні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судових рішень, неповне з'ясування судами обставин справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.
31 жовтня 2016 року від податкового органу надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач викладає доводи, які повністю збігаються з висновками судів попередніх інстанцій, наголошує на правомірності своїх рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Сервисы для юристов