ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 лютого 2019 року
справа №808/2335/16
адміністративне провадження №К/9901/36297/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі судді Татаринова Д.В.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Кругового О.О.
у справі №808/2335/16
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року №0001472201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57661 грн. 80 коп. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-Вр «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з мотивів безпідставності його прийняття.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом дотримано процедурні вимоги Податкового кодексу України, які надають право контролюючому органу на проведення фактичної перевірки, порушення чинного законодавства встановлені контролюючим органом виключно в межах дослідженого обсягу товару, тобто сума застосованої штрафної санкції обрахована виходячи з фактичних надлишків та нестачі, встановлених контролюючим органом на підставі відомості.
У липні 2017 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій платник податків, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що облік товарних запасів вівся належним чином, з урахуванням всіх вимог податкового законодавства, а подання документів до контролюючого органу відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України є правом позивача, а не обов'язком. Натомість позивач скористався правом надання доказів у судовому порядку відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
20 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу з Запорізького окружного адміністративного суду, справа № 808/2335/16.
07 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/36297/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року матеріали касаційного провадження прийнято до провадження, справа №808/2335/16 повторно витребувана з суду першої інстанції.
02 квітня 2018 року справа № 808/2335/16 надійшла на адресу Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Сервисы для юристов