Ухвала КАС ВП від 13.06.2018 року у справі №810/3213/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа №810/3213/16

адміністративне провадження №К/9901/21013/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/3213/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 (головуючий суддя Літвіна Н.М., судді: Коротких А.Ю., Федотов І.В.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №78408-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019, адміністративний позов задоволено.

До суду апеляційної інстанції надійшли заяви позивача від 20.05.2019 та від 27.05.2019 про стягнення з відповідача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 у задоволенні заяви від 20.05.2019 відмовлено, заяву від 27.05.2019 - залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви від 20.05.2019 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32000грн., суд посилався на те, що позивачем не надано до суду належних та достатніх у розумінні статтей 73, 74 КАС України доказів здійснення з особою, яка надавала правничу допомогу, розрахунку за надані послуги. Суд вказав, що адвокат, який зі слів позивача надавав їй усні та письмові консультації та склав і оформив відзив на апеляційну скаргу, як і сама позивач, не приймали участі у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, не знайомились з матеріалами справи та не надавали у суді апеляційної інстанції по цій справі будь-яких письмових пояснень або доказів. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості понесених ним витрат на надання правової допомоги.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду заяву позивача від 27.05.2019 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 9600грн., оскільки заява подана до суду після закінчення строків, вказаних у частині сьомій статті 139 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить суд скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019, ухвалити нове рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за заявою від 20.05.2019, а в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за заявою від 27.05.2019 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі №810/3213/16.

Ухвалою суду від 27.072020 призначено розгляд справи у порядку письмового провадження на 04.08.2020.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Як вказує позивач, нею понесені витрати на правову допомогу. На підтвердження понесених витрат, разом з заявою до суду апеляційної інстанції позивачем надано підтверджуючі документи про надання послуг та про сплату 32000грн. за отримані послуги. Відтак, судом апеляційної інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні заяви від 20.05.2019 про ухвалення додаткового рішення. Крім того, позивач не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині залишення без розгляду заяви від 27.05.2019, оскільки, на думку позивача, зазначена заява містила всі необхідні реквізити та відповідала вимогам частини сьомої статті 139 КАС України.

Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як встановлено приписами частин другої-п`ятої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Апеляційним судом зазначено, що заява позивача від 20.05.2019 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу обґрунтована тим, що між позивачем та її представником укладено договір про надання правової допомоги від 08.05.2019.