Ухвала КАС ВП від 03.06.2020 року у справі №820/522/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №820/522/17

адміністративне провадження №К/9901/22808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі- позивач, позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо прийняття позивача - старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, на службу до органів Національної поліції, яка викладена у листі від 21 грудня 2016 року № 9237/119-12/0116;

- зобов`язати ГУ НП в Харківській області прийняти позивача на службу до Національної поліції, як особу, яка прибула з органів МВС на посаду інспектора Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з присвоєнням їй спеціального звання поліції, шляхом видання наказу про призначення з 29 листопада 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2016 року позивачка звернулася із заявою до ГУНП в Харківській області про її прийняття до органів поліції на рівнозначну посаду, яку вона обіймала в лавах МВС.

Листом від 21 грудня 2016 року № 9237/119-12/2016 відповідач повідомив позивачку про те, що здійснення переведення на службу в поліції неможливо на підставі пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", оскільки передбачений вище Законом тримісячний термін минув і прийом до поліції не здійснюється.

Однак, позивач наполягає на тому, що подати заяву у встановлений Законом строк вона не мала можливості через об`єктивні, на її думку обставини, а саме: порушення роботодавцем вимог трудового законодавства, що підтверджено судом та пов`язаний з цим тривалий судовий процес.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року позов задоволено у повному обсязі. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області прийняти позивача на службу до Національної поліції України на підставі пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу про призначення на посаду у Головне управління Національної поліції в Харківській області, рівнозначну посаді інспектора Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 29 листопада 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем не пропущений тримісячний строк для реалізації виявлення бажання про проходження служби в поліції, оскільки в рамках розгляду справи № 820/3205/16, встановлено факт неправомірності звільнення позивача з органів МВС через відсутність її звернення до уповноваженого органу з проханням подальшого проходження служби (переводом) до ГУМВС, з огляду на приписи частини 3 статті 184 КЗпП України, якими унормовано заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Також суд першої інстанції зазначив, що в рамках розгляду справи № 820/3205/16 не встановлено факт завчасного та належного повідомлення позивача про необхідність її прибуття для написання рапорту з метою подальшого проходження служби в лавах Національної поліції. За висновками суду першої інстанції, позивачем не пропущений тримісячний строк для подання заяви про проходження служби в поліції.

На підставі частини 1 статті 72 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та зобов`язав ГУНП в Харківській області прийняти ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" шляхом видання наказу про призначення її на посаду у ГУНП в Харківській області, рівнозначну посаді інспектора Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 29 листопада 2016 року.

При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 17 жовтня 2011 року, відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи ( організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця ( держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи, невиконання такого зобов`язання порушує трудові гарантії працівника.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач у встановлений строк не виявила бажання проходити службу в поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та протягом трьох місяців, з дня публікації цього Закону України «Про Національну поліцію», тобто до 06 листопада 2015 року, не реалізувала свого права звернення із рапортом у встановлені строки та у порядку встановленому законодавством. Жодних перешкод які б заважали позивачу скористатися своїм правом і подати заяву відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» не встановлено.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено обов`язку відповідачем повідомляти позивача про необхідність прибуття для написання належного рапорту, з метою подальшого проходження служби в лавах Національної поліції.

Вказував на помилковість посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 17 жовтня 2011 року, оскільки дане рішення стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з ліквідацією Державної митної служби України і не регулювалися Законом України "Про Національну поліцію". Також вказав, що дане судове рішення оголошено 17 жовтня 2011 року, проте Закон України «Про Національну поліцію» прийнятий Верховною Радою України 02 липня 2015 року.

При цьому вважав неправильним посилання суду першої інстанції на факти, які встановлені постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, оскільки у справі № 820/3205/16 відповідачем виступало Головне управління Міністерства внутрішніх справ України, і порушення законодавства при звільненні допущені саме ним, а в даній справі відповідачем є інший державний орган - Головне управління Національної поліції України, який не є правонаступником міліції і до якого Законом України «Про Національну поліцію» встановлено особливий порядок прийняття і звільнення зі служби.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.