Порядок звільнення працівників з роботи: що необхідно знати роботодавцю ?

Ціною за неправильне звільнення можуть бути поновлення працівника на роботі через суд, виплата заробітної плати за час «вимушеного прогулу», штрафні санкції за порушення трудового законодавства та судові витрати.

Стаття присвячена практичним аспектам розірвання трудових відносин з працівником, у тому числі за ініціативи власника.

Загальні підстави для припинення трудових відносин з працівником

За для належного припинення трудових відносин роботодавець та працівник повинні виконати вимоги чинного законодавства. Як правило, розірвання трудових відносин можна розділити на три види:

– за бажанням працівника (ст. 38-39 КЗпП)

– за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП)

– з ініціативи власника (ст. 40-41 КЗпП).

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові – останній зобов’язаний подати заяву до роботодавця про своє бажання звільнитися з займаної посади за два тижні.

Виключення щодо строків повідомлення роботодавця про звільнення становлять випадки, що визначені у кодексі законів про праці. До таких випадків можна віднести: переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу тощо. За таких обставин роботодавець зобов’язаний звільнити працівника без відпрацювання двох тижнів.

У випадку припинення трудових відносин за угодою сторін – сторони можуть узгодити день звільнення без прив’язки до відпрацювання. На практиці непоодинокі випадки звільнення у день досягнення сторонами угоди щодо припинення трудових відносин.

Порядок оформлення звільнення