Порушення законів логіки у позиції Верховного суду щодо покарання за зброю

Схоже, що проблему покарання за незаконне поводження зі зброю за відсутності закону, який регулює порядок її обороту Верховний суд намагається вирішити підміною правових понять

Вже близько трьох років триває дискусія правників щодо можливості притягати до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю за відсутності закону, який визначає порядок цивільного обороту зброї. За цей час судами по всій Україні ухвалено сотні рішень, якими прокурорам поверталися обвинувальні акти, бо в них не зазначено, який закон порушила особа, котру обвинувачено у незаконному поводженні зі зброєю. Протягом 2018 року ухвалено понад десять виправдувальних вироків, які мотивовані принципом права, за яким: “Ніхто не може бути покараний за порушення чогось, що не заборонено законом”. Нині в України не існує закону, який забороняє чи встановлює обмеження обігу зброї.

Натомість, порядок поводження зі зброєю на цей час регулюється міліцейською інструкцією, яка затверджена наказом МВС N 622 і не може вважатися правомочним актом, який може визначати правовий режим власності на такі речі. Адже норми Конституції та Цивільного кодексу встановлюють, що питання оборотоздатності речей визначаються ВИКЛЮЧНО законом. Проект такого закону, зокрема #1135-1, знаходиться у ВРУ вже близько 5 років без розгляду.

Саме тому у виправдувальних вироках відносно обвинувачених у незаконному поводженні зі зброєю суди констатували, що наявність міліцейської інструкції не свідчить про існування закону, норми якого обвинувачена особа могла б порушити і відповідно бути покараною.

Проте новий Верховний суд у 2018 році зробив дві спроби визнати за можливе покарання за незаконне поводження зі зброєю за відсутності відповідного закону.

Аналізуйте судовий акт: Відсутність закону щодо порядку надання дозволу на носіння зброї НЕ унеможливлює притягнення особи до кримінальної відповідальності (ВС/ККС, справа № 127/27182/15-к, 31.05.18)

У першій постанові від 31.05.2018 Верховний суд зазначив, що для застосування статті 263 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за поводження зі зброєю без передбаченого законом дозволу необхідно аналізувати відповідний закон, але, виходячи з цього, на думку суду, поняття «закон» має широке тлумачення, яке включає в себе інші нормативні акти. При цьому, Верховний суд не уточнив, чи можуть під законом, який визначає порядок обороту зброї розумітися підзаконні акти Кабінету міністрів України або ж міліцейська інструкція N 622.

У другій постанові Верховного суду від 04.12.2018 зроблено досить широкий аналіз статті 263 Кримінального кодексу, яким обґрунтовано можливість притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю за відсутності закону про зброю.

Проте у цьому висновоку Верховного суду спостерігаємо порушення законів логіки, що призводить до підміни понять «закон» на «законодавство», «передбачений законом дозвіл» на «дозвіл» та наявності суперечності у тексті. У такому випадку може мати місце маніпуляція поняттями. Спробуємо із цим розібратися.

04.12.2018 року в результаті розгляду справи №161/3885/16-к була прийнята постанова Верховного Суду (надалі також - “Постанова”), у якій зроблені висновки щодо ст. 263 Кримінального кодексу України, а саме:

20. Суд зазначає, що ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України» розглядав ситуацію з бланкетною нормою, коли особа була притягнена до адміністративної відповідальності, зокрема, за порушення порядку проведення демонстрацій за відсутності чітко встановленого в законодавстві такого порядку, що призвело до порушення статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

21. Однак, конструкція частини першої статті 263 КК істотно відрізняється від конструкції статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка була предметом розгляду у справі Вєренцова.