С принятием 13 апреля 2012 нового Уголовного процессуального кодекса Украины (далее УПК), вопрос о допустимости доказательств приобрел особенную актуальность, что обусловливает необходимость, в частности, детального исследования вопроса признания доказательств недопустимыми как на доктринальном уровне, так и на уровне правоприменения.
Представляем Вашему вниманию статью судьи Киевского районного суда города Одессы Юлии Федулеевой, опубликованную в Вестнике «Ассоциации следственных судей» № 3 (4) 2018, относительно отдельных вопросов признания доказательств недопустимыми на стадии досудебного расследования следственным судьей.
Категорія доказів у кримінальному процесі є основоположною, оскільки від достатності останніх, їх належності, допустимості та достовірності в великій мірі залежить вирішення завдань кримінального провадження, серед яких, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Ч. 1 ст. 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ч. 1 ст. 86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 89 КПК, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства, обґрунтованим являється висновок про те, що вирішення питання допустимості доказів належить до виключної компетенції суду під час судового розгляду.
Разом з тим, в правозастосовчій діяльності слідчі судді нерідко зустрічаються з клопотаннями сторони захисту про визнання недопустимими доказів на стадії досудового розслідування. Обґрунтовуючи такого роду клопотання, сторона захисту посилається на ч. 1 ст. 94 КПК, згідно якої: слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність роз’яснень судів вищих інстанцій й, зокрема, відсутність правових висновків Верховного суду України, ч. 1 ст. 94 КПК трактується по-різному, що як наслідок нерідко призводить до постановлення слідчими суддями діаметрально протилежних судових рішень при вирішенні даного питання, що в свою чергу, жодним чином не сприяє забезпеченню єдності судової практики.
Таким чином, метою даної статті є висвітлення питання суб’єкта, уповноваженого на вирішення питання визнання доказів недопустимими, з урахуванням норм чинного законодавства, практики слідчих суддів та судів нашої держави, міжнародної судової практики, та, правової доктрини.
Так, в першу чергу слід зазначити, що хоча ч. 1 ст. 94 КПК й передбачає, що слідчий суддя повинен оцінювати кожний доказ з точки зору, зокрема, його допустимості, разом з тим чинний КПК не містить жодної норми, яка б зобов’язувала слідчого суддю визнавати той чи інший доказ недопустимим, й взагалі, норми, яка передбачала б процесуальний порядок визнання доказу недопустимим слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
Блог