Спортивна індустрія, згідно з різних оцінок, становить від 3 до 5% від загального обсягу торгівлі у світі, що робить її важливою сферою у вирішенні правових спорів. У світі спорту медіація існує досить давно та діє, як правило, поряд зі спортивним арбітражем, будучи або досудової стадією, або окремим способом вирішення конфліктів в цій сфері.
Медіація (примирення) є процедурою альтернативного, добровільного врегулювання спорів, вирішення конфліктів шляхом ведення переговорів між сторонами конфлікту, за допомогою одного або декількох медіаторів (посередників), з метою досягнення сторонами взаємоприйнятного рішення про врегулювання конфлікту або усунення спричиненої ним шкоди. Наразі, роль медіації при вирішенні спортивних спорів усе зростає, що зумовлює необхідність дослідження особливостей її застосування в даній сфері суспільних відносин.
Поряд з різноманіттям міжнародних видів спорту, центральне місце в спортивному арбітражі займає одна інстанція – Спортивний арбітражний суд (далі – САС), який знаходиться в Лозанні (Швейцарія). З часів заснування САС у 1984 р. в ньому було зареєстровано близько 4200 різних справ. Додатково до штаб-квартири в Лозанні, CAС має також два «децентралізованих офіси» в Сіднеї та Нью-Йорку. CAС виконує чотири відмінних способу вирішення суперечок: звичайний арбітраж, апеляційний арбітраж, прискорені трибунали для головних спортивних подій та медіація. Остання введена в САС з 1999 р. і є доступною фізичним та юридичним особам, суб’єктам спортивної діяльності (спортсменам, тренерам, клубам, асоціаціям та федераціям, організаторам спортивних подій, спонсорам, теле- й радіомовним компаніям тощо).
Для міжнародного арбітражу спортивний сектор може мати окремий інтерес, враховуючи той факт, що CAС тепер отримує нову справу майже кожен робочий день. Незважаючи на те, що спортивний арбітраж в чомусь подібний на комерційний, він має ряд особливостей. Найбільш очевидна та важлива особливість спортивного арбітражу – його оперативність. Специфічна необхідність швидкого вирішення суперечок походить від того факту, що спортивна індустрія тісно пов’язана з різними спортивними заходами та змаганнями. Наприклад, рішення щодо того чи може спортсмен брати участь в Олімпійських іграх не матиме ніякого сенсу, якщо воно буде винесено після того, як змагання закінчаться. Інша характерна риса спортивного арбітражу – публічність: посередники повинні бути готові, що їхні рішення будуть детально аналізуватися засобами масової інформації або юристами, в тому числі з критикою, так як більшість рішень CAС знаходяться в публічному доступі.
Зазвичай, до арбітражу при вирішенні конфліктів у професійному спорті звертаються по двом видам спорів: комерційного та дисциплінарного характеру. Перша категорія включає в себе спори, пов’язані з виконанням договорів, наприклад тих, які стосуються спонсорства, продажу прав на телевізійні трансляції, організації спортивних заходів, трансферу гравців і відносин між гравцями та тренерами і клубами та (або) агентами (трудові й агентські контракти). Спори, пов’язані з питаннями цивільної відповідальності, також потрапляють під цю категорію (наприклад, інцидент, що стався зі спортсменом під час спортивних змагань). Дисциплінарні суперечки представляють другу групу спорів, більшість з яких стосується допінгу, насильства на ігровому полі, неправильних рішень (зловживань) судді.
У спортивному арбітражі дуже часто беруть участь різні за статусом сторони: наприклад, великі спортивні організації і набагато менші суб’єкти (клуби або спортсмени). Як мінімум три особливості CAС повинні забезпечити доступність в питаннях вартості для таких менших сторін спору: невеликий реєстраційний внесок у розмірі 1000 швейцарських франків; справедлива система розподілу витрати на юридичний супровід; спеціальний режим для арбітражних витрат у міжнародних дисциплінарних спорах. Позитивні фінансові обставини для спортсменів полягають у тому, що у випадку залучення в міжнародний дисциплінарний спір – сторони не зобов’язані платити вартість арбітражного розгляду (арбітражні витрати не сплачуються).
Відповідно до Правил медіації САС, ця процедура не є обов’язковою чи зобов’язуючою та проводиться у неформальній манері. Підставою для звернення до процедури медіації є наявність відповідної угоди, в якій кожна зі сторін зобов’язується спробувати домовитися про вирішення спортивного спору з іншою стороною за допомогою медіатора. Відмінність цієї процедури від арбітражного провадження очевидна, тому що вона неформальна, саме сторони контролюють процедуру та угода, підписана сторонами в разі врегулювання спору шляхом медіації, не має зобов’язуючого ефекту.
Застосування процедури медіації у разі виникнення спору може бути передбачене у положенні, внесеному до контракту або у вигляді окремої угоди, укладеної вже після виникнення спору. Приклади таких положень додані до Правил медіації САС. Вони є типовими та можуть змінюватися сторонами на власний розсуд, в залежності від їхніх потреб.
САС функціонує тільки під час проведення специфічних спортивних змагань: Літніх або Зимових Олімпійських ігор, Кубка світу ФІФА, Чемпіонату Європи УЕФА. Для кожного такого заходу САС призначає певну кількість арбітрів, які прибувають в місто, яке приймає змагання, і які повинні бути готові в будь-який час (дня і ночі) вирішити будь правовий спір, який виникає під час змагань. Для трибуналу є нормальною практика вирішення справи протягом 24 годин, за які сторони повинні письмово й усно викласти обставини справи, а арбітри винести рішення. Нерідко спортивний арбітраж здійснюється у прискореному провадженні, в межах стандартних арбітражних правил. Для того, щоб подібний арбітраж мав успішне завершення за короткий проміжок часу необхідна співпраця (згода) усіх сторін, яка досягається шляхом медіації.
Відповідно до Правил медіації САС процедура примирення зазвичай триває не більше ніж 90 днів з дня подання запиту. Тільки за рішенням Президента САС на підставі поважних причин цей строк може бути подовженим. Часове обмеження встановлене САС з метою унеможливлення затягування часу на безрезультатні перемовини зацікавленою в цьому стороною. Проте медіація може тривати і менше, якщо сторони владнають спір швидше або якщо всім учасникам процедури буде зрозуміло, що досягти консенсусу неможливо.
Блог