Щодо переходу до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд права власності або права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені (науковий висновок для Великої Палати ВС д.ю.н., проф. Мірошниченко А.М.)

Справа № 675/2372/16-ц

Листом від 12.02.2019 № 93/0/26-20 голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулько Б.І. запропонував членам Науково-консультативної ради при Верховному Суді надати науковий висновок з питання, «чи є підстави вважати, що до спадкоємця за заповітом, в якому висловлена воля спадкодавця лише відносно житлового будинку, переходить право власності на всю земельну ділянку площею 0,1 га, яка належала спадкодавцю на праві власності (цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель) і на якій житловий будинок розміщений, або до спадкоємця переходить право власності лише на частину такої земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівель і споруд, розмір якої підлягає визначенню при розгляді спору між спадкоємцями за законом та за заповітом?».

На мій погляд, відповідаючи на поставлене питання, слід вважати, що до спадкоємця переходить вся ділянка площею 0,1 га.

У даному випадку житловий будинок є складовою садиби як єдиного об’єкту права власності.

Відповідно до ст.381 Цивільного кодексу України,

«Стаття 381. Садиба як об'єкт права власності

1. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.»

Будь-яких підстав для відходу від наведеної норми закону або для її непоширення на відносини спадкування не вбачається. Ст.1225 ЦКУ не містить правил, які дозволяють відступити від положень ст.381 ЦКУ у відносинах спадкування. Будь-які мотиви для такого відступу навести дуже важко. При цьому ст.1225 ЦКУ веде мову про «житлові будинки, будівлі і споруди» загалом, у той час як ст.381 ЦКУ спеціально веде мову про садибну забудову (саме про неї йдеться у справі).

Науковий висновок: Щодо застосування норм права, які регулюють відносини щодо права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою (науковий висновок д.ю.н., проф. Мірошниченко А.М.)

Більш того, навіть за відсутності спеціальних правил ст.381 ЦКУ підхід до вирішення справи, на мій погляд, мав би залишитися таким самим. Адже поділ садибної земельної ділянки (тим більше, у спосіб, в який просить особа, що подала касаційну скаргу, яка вважає правильним виділити власнику будинку «2 метри по контуру довкола будинку»), призведе до неможливості нормального господарського використання як житлового будинку, так і господарських споруд та утворених нових земельних ділянок. Тому «необхідною для обслуговування житлового будинку» в розумінні ч.3 ст.1225 ЦКУ є вся ділянка площею 0,1 га. Дуже важко уявити, що особа, яка заповіла будинок одному зі спадкоємців, мала на увазі «відрізати» під цей будинок «2 метри по контуру». У разі, якщо таке бажання існувало, розумно було б очікувати його позитивного відображення у заповіті.