Аналіз судової практики показує, що суди, як й інші правозастосовчі органи, довільно застосовують формулювання «кримінальне правопорушення», не беручи до уваги його змістове навантаження, зазначаючи, наприклад, «кримінальне провадження відносно особи А. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України» (ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 18 грудня 2017 р. у справі № 337/4575/17) або «визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України» (вирок Апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2017 р. у справі № 140/1919/17) тощо.
Вживання словосполучення «кримінальне правопорушення» в цьому контексті видається неправильним, оскільки:
по-перше, Кримінальний кодекс України (КК) не оперує таким словосполученням, а використовує лише термін «злочин», визначаючи, яке суспільно небезпечне діяння є злочином (ч. 2 ст. 1 КК), вчинення якого (суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, а не кримінального правопорушення), згідно з ч. 1 ст. 2 КК, є підставою для кримінальної відповідальності;
по-друге, в попередніх редакціях проекту Кримінального процесуального кодексу України (КПК) містилася ст. 2 «Призначення Кримінального процесуального кодексу України», де в ч. 1 зазначалося, що «Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює порядок кримінального (досудового і судового) провадження щодо кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів), передбачених законом України про кримінальну відповідальність». При цьому дужки як розділовий знак використані тут для уточнення терміна, який міститься перед ними. Такий термін позначає родове поняття, а в дужках зазначається поняття видове. Чітке визначення співвідношення понять «кримінальне правопорушення» (як родового) та «злочин» і «кримінальний проступок» (як видових) звільняло законотворців від обов’язку при формуванні єдиних для обох видів понять процесуальних правил повторювати в подальшому словосполучення «кримінальні проступки і злочини» повністю, адже достатньо було використовувати узагальнюючий термін «кримінальне правопорушення», передбачаючи в окремих випадках спеціальні процесуальні правила з огляду на вид суспільно небезпечного діяння.
Читайте статтю: Презумпція невинуватості в дії ?! Практична реалізація цього принципу щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням
Незважаючи на те, що проект КПК зазнав змін та згадана ст. 2 була викладена в іншій редакції, змістове навантаження формулювання «кримінальне правопорушення», з огляду на системне тлумачення норм чинного процесуального закону, залишилося незмінним.
Так, системний аналіз норм чинного КПК, зокрема на предмет: а) вживання словосполучення «кримінальне правопорушення» (наприклад, статті 2, 19, 32, 60, 88, 214, 218 КПК тощо), термінів «злочин» (п. 6 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 219, ч. 3 ст. 233, п. 5 ч. 2 ст. 242, частини 2, 3 ст. 246, ст. 248, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 368, ст. 384 КПК тощо) та «кримінальний проступок» (п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 38, ч. 2 ст. 217, п. 1 ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 294, ст. 298, глава 25 «Особливості досудового розслідування кримінальних проступків» КПК тощо); б) використання терміна «злочин» при вказівці на норму кримінального закону (ч. 5 ст. 176, ч. 8 ст. 214 КПК тощо) або на вид злочину (наприклад, «злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи» (п. 2 ч. 2 ст. 27 КПК), «корупційні злочини» (наприклад, ст. 100 КПК)) чи на ступінь його тяжкості (наприклад, ч. 1 ст. 52 КПК); в) використання між термінами «кримінальний проступок» і «злочин» сполучника «та» (наприклад, ч. 2 ст. 217 КПК) чи розділового знака «,» у випадках, коли норма процесуального закону поширюється на кримінальні проступки та окремі види злочинів з урахуванням їх ступеня тяжкості (наприклад, частини 3 і 4 ст. 469, ч. 1 ст. 497 КПК) — свідчить, що словосполучення «кримінальне правопорушення» є узагальнюючим терміном, який охоплює як злочини (незалежно від ступеня їх тяжкості), так і кримінальні проступки.
Отже, якщо у нормі процесуального закону йдеться про кримінальні правопорушення, то дія цієї норми поширюється на всі види суспільно небезпечних діянь — кримінальні проступки та злочини. Якщо ж ідеться лише про злочини, то дія норми поширюється тільки на злочини, а якщо йдеться про кримінальні проступки — дія норми поширюється лише на них.
Тож у процесуальних документах при вказівці на конкретне суспільно небезпечне діяння слід зазначати його вид — злочин або кримінальний проступок (при запровадженні законодавцем інституту кримінальних проступків). Натомість при посиланні на норму процесуального закону, що містить узагальнюючий термін, можна вживати словосполучення «кримінальне правопорушення».
автор статті: Слуцька Тетяна Іванівна,
Блог