Концентрація бізнесу: що треба знати кожному

Щодня суб’єкти господарювання (далі — СГ) укладають договори оренди, купівлі-продажу нерухомого майна, обирають склад своїх керівних органів, купують частки інших СГ, здійснюють з ними злиття та ін. Але вкрай рідко комусь спадає на думку попередньо оцінити ризики таких операцій з погляду антимонопольного законодавства. І чи не кожен думає, що історія з «антимонопольним» — не про нього. Але ми доведемо, що це не так і що ризиків тут значно більше, аніж здається.

Потреба зважати на антимонопольні вимоги

У той час, коли податківці здійснюють нагляд за вашими податками, Антимонопольний комітет України (далі — АМКУ) контролює, щоб ви раптом не зробили нічого такого, що могло б обмежити конкуренцію на певному ринку товарів/робіт/послуг (далі — товари), незалежно від того, чи це ринок шкарпеток, чи ринок послуг провайдерів Інтернету. Контролює й те, щоб ви не стали несанкціонованим монополістом або не встановлювали правила гри своїм конкурентам.

Закон про конкуренцію (1) визначає форми концентрації, випадки, коли на таку концентрацію потрібно отримувати попередній дозвіл АМКУ, і головне — передбачає відповідальність за несанкціоновану концентрацію. Навряд чи знайдеться хтось, хто б легко ризикнув 5% доходу за попередній рік чи 170 тис. грн., які потрап­лять до бюджету як штраф за несанкціоновану концентрацію. Так само ви не зрадієте, коли, наприклад, договір купівлі-продажу, оренди розважального центру визнають недійсним.

Що ж то за «концентрація», яка несе ризик несподівано стати «монополістом» на певному ринку? Стаття 22 Закону про конкуренцію перелічує можливі прояви концентрації.

Зокрема, виділяються такі форми набуття контролю як придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу СГ, їх оренда, лізинг, одержання в управління, набуття права користування в інший спосіб.

Так, відповідно до ст.1 Закону про приватизацію (2) єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу — це усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

До 18.01.2018 р. Закон про конкуренцію згадував ті ж самі «цілісні майнові комплекси», що й ГКУ. Однак Закон про приватизацію замінив термін «цілісний» на «єдиний». Тому нам залишається визначати ознаки єдиного майнового комплексу виходячи з положень останнього закону.

Також набуття контролю може відбуватися шляхом:

• призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника органу управління СГ особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших СГ. Наприклад, призначення Іванова І.І., директора ТОВ № 1, заступником директора ТОВ № 2 вважатиметься концентрацією;

• створення ситуації, при якій більше половини посад членів виконавчих чи наглядових органів кількох СГ обіймають одні й ті самі особи.

Відразу звертаємо увагу, що управління, розпорядження майном СГ, набуття контролю в інший спосіб арбітражним керуючим, службовою (посадовою) особою органу державної влади концентрацією не вважаються.