А взагалі чи розповсюджується дія права Гааги та права Женеви на агресора росію ....?

Вже минуло три місяці повномасштабної війни, розпочатої країною-агресором і окупантом проти України. Реалії війни, факти жахливих вбивств мирного населення, безжалісне ставлення до всього українського, акти мародерства і різного роду насильства показують, що країна-агресор абсолютно байдужа до міжнародних звичаїв і законів війни, які є обов’язковими для більшості цивілізованих стран світу.

Споконвіку держави воювали і це змусило суспільство в процесі розвитку виробити правила, які б зменшували жахливі наслідки війн. Ще на початку 20 сторіччя міжнародна дискусія стала більш предметною і на 1-й Гаазькій конференції у 1899 року були укладені 6 конвенцій, серед яких, зокрема, “Про мирне розв'язання міжнародних сутичок”, “Про закони та звичаї сухопутної війни”, “Про невикористання снарядів, що мають єдиним призначенням розповсюджувати задушливі чи шкідливі гази”. Тоді ще російська імперія, до складу якої, входили більшість територій тодішньої України була ініціатором конференції.

Згадайте новину: Перший вирок за ст. 438 КК над російським військовим - вбивцею Шишимаріним: щодо правової кваліфікації

Друга Гаазька конференція у 1907 році скликала біля 43 держав і результатом її діяльності стали 13 конвенцій, основна із яких - IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі (далі - Гаазька конвенція 1907 року).

7 березня 1955 року, нотою Міністерства закордонних справ СРСР щодо Гаазьких конвенцій та декларацій 1899 та 1907 рр. Уряд СРСР визнав ратифіковані Росією Гаазькі конвенції та Декларації 1899 і 1907 рр., тією мірою, яка не суперечить Статуту ООН і в частині, що не була зміненою наступними міжнародними угодами, учасником яких є СРСР, такими, як Женевські конвенції 1949 року про захист жертв війни. Для України Гаазька конвенція була набула чинності з 24.08.1991 року, відповідно до статті 7 Закону України “Про правонаступництво України”. росія, також ставши правонаступницею Радянського Союзу, фактично прийняла зобов'язання дотримуватися Гаазькі конвенції 1899 і 1907 років.

Після Гаазьких конвенцій, внаслідок неповного доопрацювання всіх запланованих ідей (зокрема, нестворення відповідного міжнародного арбітражу) та після жахливих наслідків Першої і Другої світової війни - були прийняті основоположні Женевські конвенції 1949 років - а згодом і три Додаткових протоколи до них.

Згадайте новину: «ДНРівець» - доброволець та громадянин України Микита Баєнко засуджений за державну зраду на 15 років позбавлення волі

Серед них:

• Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (Женевська конвенція І);
• Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, із складу збройних сил на морі (Женевська конвенція ІІ);
• Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про поводження з військовополоненими (Женевська конвенція ІІІ);
• Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни (Женевська конвенція ІV).

Всі вони були підписані Україною (тоді УРСР) 12.12.1949 року, ратифіковані на підставі, Указу Президії ВР УРСР № 114а-03 від 03.07.1954 року, а набули чинності 03.01.1955 року. На підставі Закону України “Про правонаступництво України”, наша країна прийняла зобов’язання за ними.

До Женевських конвенцій були прийняті три додаткових протоколи, а саме:

• Додатковий протокол I до Женевських конвенцій 1949 року від 08 червня 1977 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (підписаний 12.12.1977, ратифікований 18.08.1989 та набув чинності 21.07.1990 року);
• Додатковий протокол II до Женевських конвенцій 1949 року від 08 червня 1977 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (підписаний 12.12.1977, ратифікований 18.08.1989 та набув чинності 21.07.1990 року);
• Додатковий протокол ІII до Женевських конвенцій 1949 року, що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми (підписаний 23.06.2006, ратифікований 22.10.2009 та набув чинності 19.07.2010 року - для України).

Щодо росії, така ратифікувала Женевські конвенції 10.05.1954 року, Додатковий протокол І і ІІ - 29.09.1989 року (вступ у силу для рф - 29.03.1990 р.)