Фінансовий моніторинг без міфів: як насправді працює система в Україні

Фінансовий моніторинг давно став звичною частиною взаємодії людини або бізнесу з банком, хоча для більшості клієнтів він залишається помітним переважно в ті моменти, коли банк просить уточнити інформацію, надати додаткові документи, пояснити зміст певної операції або підтвердити походження коштів. Тому навколо фінансового моніторингу сформувалося чимало спрощених уявлень, найпоширеніше з яких зводить усю систему до перевірки платежів, встановлення певних лімітів або, у найбільш радикальній інтерпретації, «блокування рахунків».

Насправді фінансовий моніторинг є значно складнішою системою, завдання якої полягає у запобіганні використанню фінансової системи для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а її робота починається задовго до того, як конкретна фінансова операція приверне увагу банку.

Для того щоб зрозуміти, чому банк запитує певну інформацію, хто аналізує операції, яку роль у цій системі відіграють Держфінмоніторинг та Національний банк України і що відбувається, коли виникає підозра, варто спочатку розібрати саму архітектуру фінансового моніторингу.

Два рівні однієї системи

Українська система фінансового моніторингу побудована на двох взаємопов’язаних рівнях — первинному та державному фінансовому моніторингу, кожен із яких має власних суб’єктів, повноваження та відповідальність.

Первинний рівень — це ті суб’єкти, які безпосередньо взаємодіють із клієнтами, їхніми активами, операціями та правочинами, отримують інформацію про діяльність клієнта, оцінюють ризики та першими можуть побачити фінансову поведінку, яка потребує додаткової уваги.

Державний рівень забезпечує регулювання, нагляд, збір та аналіз відповідної інформації, а також подальшу взаємодію державних органів у межах системи запобігання та протидії.

Саме взаємодія цих двох рівнів, а не діяльність окремого банку чи державного органу, і формує систему фінансового моніторингу в її повному розумінні.

Що таке первинний фінансовий моніторинг

Первинний фінансовий моніторинг можна умовно назвати першою лінією контакту системи з реальною економікою, оскільки саме на цьому рівні відбувається безпосередня взаємодія з клієнтом, його бізнесом, активами та фінансовими операціями.

Коли банк встановлює особу клієнта, перевіряє отримані від нього дані, визначає кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, з’ясовує мету та характер майбутніх ділових відносин, оцінює ризик, а надалі аналізує операції та за необхідності уточнює джерела походження коштів або іншу інформацію, він виконує комплекс заходів первинного фінансового моніторингу.