Двічі за одне... відповідають

Притягнувши громадянина вдруге до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, суддя сам вчинив злочин.

Минуло вже більше року від початку Революції гідності, але суттєвих змін у сфері правосуддя в Україні так і не відбулось. Вчорашні соратники по боротьбі з режимом Януковича сьогодні стали запеклими конкурентами у змаганні за впливові посади в уряді і доступ до державних ресурсів. Вирішення питання проведення так необхідних країні реформ і припинення збройного конфлікту на сході України залишається на другому плані.

Якщо найближчим часом нічого не зміниться, то Україну знову можуть очікувати революційні потрясіння. Очевидно, що це далеко не кращий варіант розвитку подій, але його навряд чи вдасться уникнути, якщо представники нової влади переслідуватимуть лише власні вузькопартійні інтереси і не будуть враховувати настрої суспільства. Від нової влади люди чекають чітких і ефективних дій у сфері боротьби з корупцією, зміцнення обороноздатності країни та забезпечення правосуддя. Відсутність незалежного і справедливого суду підриває довіру людей до держави та веде до дестабілізації суспільно-політичних відносин всередині країни.

Читайте статтю: Сутінки Конституційного суду, або Історія одного гріхопадіння.

Перефарбування Ківалова - на цей раз під Порошенка.

Результати діяльності нинішньої судової і правоохоронної систем України не витримують жодної критики. Одним із прикладів незадовільної роботи правоохоронних і судових органів є відсутність повного і об’єктивного розслідування кримінальної справи щодо масового вбивства людей на Майдані Незалежності у лютому 2014 року.

Разом з тим, можна навести багато прикладів, коли правоохоронці у гонитві за показниками розслідують фіктивні злочини, а суди в свою чергу виносять щодо них обвинувальні вироки. Прикладом розслідування неіснуючих кримінальних справ є діяльність міліції, прокуратури і суду Бориспільського району Київської області. Йдеться про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які уже були притягнуті до адміністративної відповідальності за незаконне перетинання кордону з використанням підроблених документів (ст. 204-1 КУпАП).

Незважаючи на те, що ст. 61 Конституції України забороняє двічі притягувати особу до юридичної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, правоохоронці відкривають провадження щодо цієї категорії осіб ще і за ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа), а суди виносять по них обвинувальні вироки.

Правоохоронці і судді в цьому випадку свідомо порушують закон, оскільки вони не можуть не знати, що одне і те ж саме діяння не може одночасно бути і адміністративним правопорушенням, і кримінально караним злочином. Притягуючи людей до кримінальної відповідальності за діяння, за яке їх уже було покарано в порядку адміністративного судочинства, посадові особи правоохоронних органів і суду самі вчиняють злочини, передбачені ст. 372 КК України (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності) і ст. 375 КК України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, постанови, ухвали суду).

Одним із прикладів незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і винесення суддею Левченком неправосудного вироку є кримінальна справа громадянина Ткача. Свого часу він вчинив злочин на території України, а потім опинився за її межами. Перебуваючи за кордоном, вирішив добровільно повернутися на батьківщину і здатися органам правосуддя.

У Ткача не було жодних документів, які посвідчували його особу, лише фальшивий паспорт на ім’я громадянина іноземної держави. Звернення до консульської установи України в країні перебування з проханням про допомогу залишилось без відповіді.