Дискреційні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування при здійсненні владних функцій у сфері земельних відносин

Дослідження присвячено проблемним питанням дискреційних повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Актуальність дослідження зумовлена наявністю у теорії права такого поняття як «дискреційні повноваження» у суб’єктів владних повноважень та їх при розгляді звернень громадян на можливість діяти на власний розсуд. Проте не завжди такі твердження відповідають нормам законодавства, а тому виникає необхідність у вивченні меж таких повноважень, та з’ясування питання, де існує можливість діяти на власний розсуд, а де така можливість відсутня.

ТЕМА: ВЕРХОВНИЙ СУД: Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб’єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ж ст. 19 Основного закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [1].

Під поняттям «дискреційні повноваження» розуміють можливість суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, з-поміж декількох можливих варіантів дій обрати будь-який, який з погляду законодавства є правомірним. Так, в юридичній енциклопедії дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, голови уряду, інших посадових осіб органів державної влади діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону [5].

У національному законодавстві поняття дискреційних повноважень було розкрито в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, яка станом на дату проведення відповідного дослідження втратила чинність.

Проте для визначення поняття «дискреційні повноваження» звернемося до цієї Методології, яка його визначає як сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту [4].

На наявність дискреції в окремій ситуації в нормі закону вказують такі звороти як, наприклад, «може», «має право», а не «повинен», «зобов’язаний».

Наприклад, дискреційними повноваженнями керівника органу місцевого самоврядування можна вказати його право призначати на посади та звільняти з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради [3].

Відсутність дискреційних повноважень можна продемонструвати на прикладі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу, відповідно до якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Аналізуйте судовий акт: Зобов’язати орган Держгеокадастру видати дозвіл на розробку проекту землеустрою є неправильним способом захисту порушеного права, у випадку якщо заявник отримав відписку, а не відмовний наказ (ВС/КАС, №806/2208/17 від 11 квітня 2018р)