Чи законне звільнення вчителя за фото в купальнику: висновки ВС КЦС у справі № 568/879/17 від 21 березня 2019 року

Справа набула розголосу у травні 2018 року - тоді, вчительку - що займала посаду вихователя Бугаївського дошкільного навчального закладу «Дивосвіт» Радивилівського району Рівненської області, було звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України - за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Зі змісту наказу про звільнення вбачалося, що підставою для звільнення позивача є: введення завідувачки в оману при влаштуванні на роботу щодо перебування нею в той час на денній формі навчання у ВНЗ; знаходження позивачем в неадекватному стані під час проведення урочистих заходів, вчинення нею бійки та висловлювання нелітературною лайкою на адресу місцевих жителів (що завідувач так і не смогла підтвердити доказами); розповсюдження у соціальних мережах (інтернет-спільнотах) ряду світлин, що засвідчують аморальну поведінку вихователя.

Звільнена вчителька, звичайно що не погодилась із прийнятим рішенням. І це справедливо - адже фото було з відпочинку, не містило жодно аморального контексту. На мою думку, само по собі фото в купальнику - навіть для вчителя, не може вважатися аморальним проступком і призводити до звільнення. Все інше, що завідувач написала в обґрунтування звільнення - заперечувалось.

Вчитель звернулась за захистом до суду, де просила звільнення визнати незаконним, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану їй моральну шкоду у 50 000 грн. Вона вказувала на недоведеність фактів вчинення нею аморального проступку, порушення порядку розгляду профспілковим комітетом подання про її звільнення, а також ненадання їй завідувачем копії наказу про її звільнення.

Судом першої інстанції позов задоволено частково. Фактично, суд відмовив в частині стягнення такої суми компенсації моральної шкоди, стягнувши лише 5000 грн. з роботодавця.

Судом встановлено відсутність конкретних фактів, зафіксованих в офіційних документах, що вказували б на аморальну поведінку вчителя, як вихователя навчального закладу. Обставин вчинення позивачем аморального проступку, як при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті), судом - не встановлено.

Апеляційний суд підтримав рішення суду першої інстанції. Таким чином, суди не знайшли нічого аморального і у фотографіях вчительки, за які її було звільнено.

Проте - роботодавець подав касаційну скаргу, в якій наголошував на залишення судом поза увагою письмових доказів, а саме: депутатського звернення та письмового звернення жителів села Сестрятин Радивилівського району, що, на думку останнього, містять факти аморальної поведінки позивача. Разом із роботодавцем, подала касаційну скаргу і завідувач.

У касаційній скарзі завідувача Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт», остання стверджувала про перебування вчительки у нетверезому стані під час проведення урочистих заходів та влаштування нею бійки. Решта доводів зводилась до посилань на порушення судами норм процесуального права, що є аналогічними доводам касаційної скарги, поданої роботодавцем.

Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, та залишив рішення про поновлення позивачки на посаді вихователя - без змін.

ВС КЦС, вказав, наступне: