На сьогодні в Україні багато прихильників прийняття нового Кримінального кодексу України. Пов'язано це як з суто юридичними причинами так і з політичними міркуванням - необхідністю остаточного розриву з радянським минулим. Адже, до прикладу, багато положень Загальної частини чинного Кримінального кодексу України 2001 року було перенесено до цього Кодексу з Основ Кримінального права СРСР і радянських союзних республік 1991 року, яке хоча так і не встигло набути чинності в СРСР через розпад останнього, однак справило свій, на мій погляд, негативний вплив на Загальну частину нашого Кримінального кодексу, у тому числі, запровадивши занадто складну та непрактичну систему класифікації злочинів.
Про наявність політичного виміру в реформуванні Кримінального кодексу свідчить створення Указом Президента України Робочої групи з питань розвитку кримінального права, яка й розробила проект нового Кримінального кодексу України.
Проте не можу поділити думку тих, хто активно ратує за якнайшвидше прийняття нового Кримінального кодексу України, зокрема шановного професора Миколи Хавронюка. Хоча й цілком розділяю його зауваження та застереження до положень чинного Кримінального кодексу України.
Причина моїх пересторог і заперечень на різку реформу кримінального кодексу суто прагматична. На сьогодні в судах загальної юрисдикції, на моє переконання, найбільшою проблемою є істотне порушення принципу безперервності слухання кримінальних проваджень і слухання судових кримінальних справ, в яких не визнається вина обвинуваченими, роками та навіть десятиліттями. І це при тому, що в кримінальному процесі суд є основоположним і фінальним елементом щодо висунутих звинувачень.
Справи за обвинуваченням осіб в тяжких і навіть особливо тяжких злочинах часто-густо закриваються, по всій Україні, за строками давності. І я вже не кажу про нетяжкі злочиним та проступки. Судові засідання в середньому відбуваються раз в місяць і тривають декілька годин, втрачається ефект безпосередньості доказової інформації та цінність свідчень. Майстерністю адвоката та прокурора стають не знання кримінального права та аналіз доказів, а схоластичні маневри в процесі. Суди загальної юрисдикції, особливо в великих містах, катастрофічно недоукомплектовані працівниками апарату суду, помічниками та секретарями суддів і навіть самими суддями.
Навіть Вищий антикорупційний суд, який має зовсім інші організаційно-матеріальні спроможності в порівнянні зі звичайними місцевими судами, і той поступово починає потопати в тяганині та порушенні розумності строків кримінального судочинства.
Як приклад, назву лише слухання справи в суді першої інстанції колегіально, хоча суддів і так не вистачає, а толку з цих положень для справедливості не багато, адже направляючий, той хто пише рішення - все одно головуючий. Чи може ви бачили багато окремих думок суддів в судах першої чи апеляційної інстанції?
Йдучи далі, на сьогодні Європейський суд з прав людини в своїх численних рішеннях визнав системність проблеми розумних строків судового розгляду кримінальних справ в Україні та вже ухвалює рішення з цього предмету в спрощеному порядку комітетом у складі трьох суддів - тобто, читай: порушення держави Україна системне й очевидне.
А де в цій ситуації перевірка судом обгрунтованості висунутих прокурором обвинувачень? Тобто перевірка роботи прокурора, який в кафківському процесі стає просто королем ситуації: висунув обвинувачень і років п'ять хоч трава не рости, поки справа болтається в першій інстанції...
А де тут права потерпілих на відшкодування та справедливість? Де тут репутації держави?
До чого в цій ситуації призведе прийняття нового Кримінального кодексу? Очевидно, до ще більшого порушення розумності строків слухання кримінальних справ. Адже суддям, прокурорам, адвокатам потрібно буде елементарно вивчити нове законодавство, яке до того ж - у випадку пом'якшення відповідальності - матиме для обвинувачених зворотню дію в часі. Кількість справ в судах також істотно зросте. Адже засуджені почнуть подавати клопотання про зміну покарання через зміну кримінального закону або й взагалі їх повну реабілітацію у зв'язку з декриміналізацією їх діяння новим Кримінальний кодексом - питання далеко не завжди очевидне. Тобто, прийняття зараз нового Кримінального кодексу лише поглибить і так глобальну й головну на сьогодні проблему українського кримінального судочинства - порушення розумності строків розгляду кримінальних справ і недотримання принципу безперервності їх судового розгляду та невідворотності покарання.
Блог