Чи може юрособа на спрощеній системі оподаткування придбавати право вимоги?

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 статті 656 ЦК встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 512 ЦК кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Користуйтесь консультацією: Спрощена на словах чи на ділі: все про спрощену систему оподаткування

Згідно з пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Чинний Податковий кодекс не містить прямої заборони на придбання ЮО-платником ЄП права вимоги.

Можливі ризики здійснення такої операції полягають в наступному:

1. Трактування відступлення права вимоги як діяльності у сфері фінансового посередництва.

Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК не можуть бути платниками ЄП 1-3 груп суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва. Однак уступка права вимоги не є діяльністю у сфері фінансового посередництва виходячи з наступного.

У статті 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» наведені наступні визначення:

• посередницькі послуги на ринках фінансових послуг – діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб – підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;
• фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Виходячи з визначень та інших положень Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» дана операція не вважатиметься ані посередницькою послугою на ринку фінансових послуг, ані фінансовою послугою взагалі.