В оподаткуванні не має нічого безкоштовного. Платити потрібно завжди і за все. Різниця лише в тому, кому платити: контрагенту чи державній фіскальній службі. Розберемося на конкретних прикладах.
Податковий кредит після списання кредиторської заборгованості
Платник придбав у контрагентів товар. Задекларував податковий кредит. Проте він не повністю розрахувався зі своїми постачальниками. Тому у Платника виникла кредиторська заборгованість, що через сплив позовної давності, була списана ним як безнадійна.
ДФС вирішила: оскільки Платник не повністю розрахувався за поставлені товари, вказані товари після спливу позовної давності вважають безоплатно отриманими. А тому Платник втратив право користування податковим кредитом, сформованим за результатами купівлі вказаних товарів.
Так, відповідно до п. 192.1 ПКУ, якщо після постачання товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної.
Така позиція ДФС є безпідставною та незаконною. В той же час, вони її іноді навіть розширюють, посилаючись додатково на п. 198.5 ПКУ – обов’язок нарахувати податкові зобов’язання, у разі використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника. Як між собою пов’язано списання кредиторської заборгованості та відсутністю господарського використання товарів лише одному державному органу зрозуміло. Детальніше ознайомитися з цією абсурдною думкою фіскалів можна тут. https://news.dtkt.ua/taxation/pdv/54297
Але суди встали на бік Платника, зазначивши наступне.
По-перше, згідно пп. 14.1.13 ПКУ, безоплатно наданими вважаються товари, що надані згідно з договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення. Однак договори були оплатними, тому тут не може йти мова про безоплатні товари.
По-друге, в п. 192.1 ПКУ мова йде про зміну суми компенсації вартості товарів. Проте указана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною. Оскільки при цьому не відбувається зміна компенсації за товари. Тобто, списання безнадійної кредиторської заборгованості, на думку Суду, не є зміною компенсації вартості товарів.
По-третє, Податковий кодекс не містить норм, відповідно до яких платник ПДВ повинен нараховувати податкові зобов'язання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари безнадійною.
По-четверте, контрагенти Платника не зменшили власні податкові зобов'язання по відносинам із Платником по справі, що передбачено п. 192.1 ПКУ. Напевно, тут Суд мав на увазі, що державний бюджет нічого не втратив, адже зменшення податкового кредиту Платника мало б відбуватися одночасно зі зменшенням податкових зобов’язань його контрагентів.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.