Ухвалу про заставу постановлено, розмір застави визначено, гроші для її внесення є. Однак на практиці з’явилася проблема, якої Кримінальний процесуальний кодекс прямо не передбачає: банк відмовляється проводити платіж через фінансовий моніторинг.
У вересні 2026 року про такі випадки почали повідомляти медіа у зв’язку з окремими кримінальними провадженнями НАБУ та САП. За інформацією самого Національного банку, йдеться про відмови 15 банків. НБУ заперечив «ручне втручання» і пояснив відмови небажанням банків брати на себе репутаційні ризики. 23 вересня 2026 року стало відомо, що НБУ готує для банків роз’яснення щодо фінансового моніторингу коштів, призначених для внесення застав.
Для підозрюваного ця банківська проблема швидко стає процесуальною. Якщо до особи застосовано запобіжний захід у вигляді застави, невнесення коштів може стати підставою для клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу. Якщо ж розмір застави визначено в ухвалі про тримання під вартою, доки кошти не внесені, особа залишається під вартою.
Чому банк може відмовити у платежі
Банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, визначених ч. 1 ст. 15 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX). Для підозрюваних у гучних провадженнях найімовірніша з цих підстав - встановлення клієнту неприйнятно високого ризику. Та сама частина надає банку право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.
Водночас закон не забороняє платіж лише тому, що його призначенням є внесення застави. Предметом уваги банку є походження коштів, особа платника, відповідність операції відомостям про клієнта. Звідси значення документів про законне походження коштів. Але межі цього інструменту треба оцінювати тверезо: один із підозрюваних публічно стверджував, що мав і кошти, і документи, а платежі все одно блокувалися, щойно в призначенні з’являлося слово «застава». Документи необхідні, але проведення платежу не гарантують, тому процесуальну лінію захисту слід вибудовувати паралельно з банківською.
Відмова чи зупинення операції
Відмова у проведенні операції (ст. 15 Закону № 361-IX) і зупинення фінансової операції (ст. 23 того самого Закону) - різні режими. Зупинення банк здійснює без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні, а за рішенням спеціально уповноваженого органу загальний строк зупинення може сягнути 30 робочих днів. Увесь цей час кошти заблоковані, і інший банк їх не розблокує. На письмовий запит клієнта банк повідомляє номер і дату рішення про продовження зупинення (ч. 11 ст. 23 Закону № 361-IX), і для слідчого судді, суду це готовий документ.
Крім того, про кожну відмову банк повідомляє спеціально уповноважений орган не пізніше наступного робочого дня (ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX), а банки мають право обмінюватися інформацією про осіб, яким відмовлено (ч. 2 ст. 15). Шукати інший банк можна, але розраховувати, що там ситуацію оцінять з чистого аркуша, не доводиться.
Що говорить КПК
Правила внесення застави встановлені ст. 182 КПК України, а механізм - Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15 (далі - Порядок). Застава вноситься в гривні на депозитний рахунок у Казначействі; якщо запобіжний захід обрав ВАКС, це рахунок ВАКС (ч. 1 ст. 182 КПК, п. 2 Порядку). Кошти вносяться на підставі платіжної інструкції (п. 5 Порядку), і іншого способу, крім банківського платежу, Порядок не передбачає. Для захисту це важливий аргумент: єдиний спосіб виконати ухвалу визначила держава, і якщо він не працює, перешкода не залежить від волі підозрюваного.
Заставу може внести сам підозрюваний, особа, яка діє від його імені, або заставодавець, який вносить власні кошти від свого імені (ч. 2 ст. 182 КПК, п. 3 Порядку). Заставодавцю роз’яснюються його обов’язки, а в разі їх невиконання застава звертається в дохід держави (ч. 3, 8 ст. 182 КПК). Банк перевірятиме і самого заставодавця. За словами народної депутатки, яка публічно коментувала ситуацію, особи, які вносять заставу, фактично потрапляють у поле зору розслідування, а банки застосовують до них дерискінг.
Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, зобов’язаний внести кошти не пізніше п’яти днів з дня обрання застави, але може зробити це і пізніше, якщо на момент внесення не прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. Автоматичного взяття під варту після спливу строку немає. Проте прокурор може звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу (ст. 200 КПК), і невнесення застави буде в ньому обставиною, що виникла після попереднього рішення.
Для злочинів, за які основним покаранням є штраф понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тримання під вартою можна застосувати, лише якщо прокурор, крім ризиків, доведе невиконання обов’язків за раніше обраним запобіжним заходом або невиконання у встановленому порядку вимог щодо внесення застави (п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК). Формулювання «у встановленому порядку» дає захисту аргумент: особа, яка діяла так, як вимагає Порядок, і натрапила на відмову банку, цих вимог не порушувала. При цьому обов’язки, пов’язані із заставою, діють з моменту її обрання, ще до фактичного внесення коштів (ч. 6 ст. 182 КПК).
Блог