Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик (статті 133–134 КПК України) полягає у виклику підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження для участі у процесуальній дії, що здійснюється у встановленому законом порядку слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у випадках, коли за законом його участь при проведенні певної процесуальної дії є обов'язковою чи її визнали такою слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд.
Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом:
- вручення повістки про виклик;
- надіслання повістки поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком;
- здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Строки отримання повістки про виклик чи повідомлення іншим шляхом (ч. 8 ст. 135 КПК України):
- не пізніше ніж за 3 дні до дня, коли особа зобов’язана прибути за викликом;
- якщо здійснення процесуальних дій не дозволяють здійснити виклик в 3-денний строк, особа має бути повідомлена про виклик якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є (ст. 136 КПК України):
- розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні;
- відеозапис вручення особі повістки;
- отримання листа-підтвердження про отримання електронного листа;
- будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Якщо особа не може з’явитися на виклик, вона має повідомити про поважні причини, що перешкоджають її своєчасному прибуттю.
Поважні причини неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України):
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;